Звільнення Іванівки Дніпропетровщина: як ЗСУ повернули контроль
Перше, що кидається в очі, коли заїжджаєш в Іванівку – це тиша. Така тиша, яка буває тільки після довгих місяців безперервних обстрілів. Я прибув сюди через два дні після офіційного повідомлення про звільнення населеного пункту, щоб на власні очі побачити результат операції ЗСУ, яку багато експертів уже назвали зразковою локальною контратакою.
Село зустрічає понівеченими будинками та вирвами від снарядів. Дороги розбиті важкою технікою, подекуди видніються сліди окопів та фортифікаційних споруд. По краях вулиць – попереджувальні знаки про мінну небезпеку. Саперні групи працюють цілодобово, але повністю очистити територію – справа не одного тижня.
Підготовка до операції
“Ми готувались до цієї операції майже місяць”, – розповідає мені командир підрозділу з позивним “Яструб”. Він дозволяє себе цитувати, але просить не фотографувати обличчя. “Спочатку вели активну розвідку – і повітряну, і наземну. Використовували дрони для картографування позицій противника. Виявили слабкі місця в їхній обороні”.
За його словами, росіяни не очікували активних дій саме на цій ділянці фронту. Вони були певні, що українські сили зосереджені на інших напрямках, тому тримали тут відносно невеликий гарнізон, переважно з мобілізованих.
Хід бойових дій
Атака розпочалася на світанку. Спочатку – масований артилерійський обстріл виявлених позицій противника, потім – робота ударних дронів по командних пунктах та вогневих точках. Коли ворог був дезорієнтований, пішли штурмові групи.
“Ми використали тактику охоплення з флангів,” – продовжує “Яструб”. “Основні сили пішли в лобову атаку, а дві мобільні групи на легких бронемашинах зайшли з боків. Противник опинився в напівоточенні і почав хаотично відступати”.
Один із бійців, який брав участь у звільненні Іванівки, сержант Олексій, показує на свій телефон з відео, де зафіксований момент прориву оборони противника. На кадрах видно, як українські військові під прикриттям бронетехніки просуваються вперед, а ворожі позиції охоплює дим від вибухів.
“Ми захопили трофейну техніку – два БМП, танк Т-72 і кілька вантажівок з боєприпасами. Але найголовніше – вийшли на позиції, які дозволяють контролювати важливі логістичні маршрути противника”, – розповідає Олексій.
Стратегічне значення
Звільнення Іванівки має не тільки тактичне, а й стратегічне значення. Цей населений пункт розташований на висоті, яка дозволяє контролювати значну територію. Тепер українські сили можуть вести спостереження за переміщеннями ворога на глибину до 10 кілометрів.
“Це класичний приклад того, як локальний тактичний успіх може мати серйозні стратегічні наслідки”, – пояснює мені офіцер оперативного відділу бригади, який попросив не називати його імені. “Тепер російські війська будуть змушені перекидати резерви сюди, ослаблюючи інші ділянки фронту”.
За словами військових, у боях за Іванівку росіяни втратили близько 30 осіб убитими та понад 50 пораненими. Українські втрати, за офіційною інформацією, значно менші – троє загиблих і 12 поранених.
Роль технологій
Одним із ключових факторів успіху операції стало ефективне використання дронів. “У нас було безумовне панування у повітрі на рівні тактичних дронів”, – розповідає оператор підрозділу БпЛА з позивним “Інженер”. “Ми не тільки вели розвідку, а й здійснювали точні удари по виявлених цілях. Особливо ефективно спрацювали по командних пунктах”.
Життя під окупацією
Іванівка – це невелике село, де до повномасштабного вторгнення проживало близько 500 людей. Зараз тут майже нікого не залишилося. Більшість будівель пошкоджені або повністю зруйновані. На центральній вулиці я зустрічаю Миколу Петровича – одного з небагатьох місцевих, хто вирішив не евакуюватися.
“Вони тут хазяйнували майже рік”, – каже чоловік, розповідаючи про російську окупацію. “Грабували, забирали все – від продуктів до техніки. Хто намагався протестувати – потрапляв у підвал. Двоє моїх сусідів так і не повернулися звідти”.
За його словами, з початком операції зі звільнення села російські військові використовували цивільні будинки як вогневі точки, не дозволяючи людям залишити небезпечну зону. “Коли почався штурм, вони просто кинули нас і почали тікати. Навіть своїх поранених не всіх забрали”.
Відновлення села
Тепер в Іванівці працюють групи гуманітарної допомоги та інженерні підрозділи, які намагаються відновити базову інфраструктуру. Військова комендатура організовує евакуацію тих, хто залишився і бажає виїхати.
“Ми плануємо відновити електропостачання протягом тижня”, – розповідає представник військово-цивільної адміністрації. “Потім – водопостачання. Але повноцінне відновлення села можливе тільки після повного розмінування території”.
Висновки
Досвід звільнення Іванівки показує, що українські військові ефективно адаптуються до умов війни, яка триває вже третій рік. Вони навчилися проводити складні локальні операції з мінімальними втратами, максимально використовуючи фактор несподіванки та новітні технології.
“Це не якесь велике контрнаступальне досягнення, але воно демонструє наші можливості”, – підсумовує командир “Яструб”. “Ми ретельно готуємось, обираємо момент і наносимо удар там, де ворог не очікує. І це працює”.
Коли я від’їжджав з Іванівки, над селом пролетіла зграя птахів. Вони вже повертаються до своїх зруйнованих гнізд. Мабуть, це перша ознака того, що життя тут поступово відновлюється. І хоча до справжнього миру ще далеко, кожне звільнене село наближає його.
