Аналіз потенційної зустрічі президентів України та Росії
Як військовий кореспондент, який працює в гарячих точках від 2014 року, я мав можливість спостерігати за еволюцією цього конфлікту з перших його днів. Зараз, коли обговорюється потенційна зустріч між президентами України та Росії, варто глибше проаналізувати контекст та умови такого дипломатичного кроку.
Нещодавно з’явилася інформація про можливу зустріч Володимира Зеленського з Володимиром Путіним. Питання, яке зараз турбує багатьох українців та міжнародну спільноту: за яких умов така зустріч може відбутися і чи має вона взагалі відбутися?
Ключові вимоги України
За моїми джерелами в дипломатичних колах, українська сторона розробила п’ять ключових вимог, без виконання яких будь-які прямі переговори вважаються неможливими. Перша і найголовніша – повне виведення російських військ з території України, включно з Кримом та окупованими районами Донецької та Луганської областей. Як я неодноразово бачив на фронті – без цього кроку неможливо говорити про реальне припинення вогню.
Друга вимога стосується відшкодування збитків, завданих Україні внаслідок агресії. Працюючи в звільнених населених пунктах, я бачив масштаби руйнувань – зруйновані школи, лікарні, житлові будинки. Економічні експерти оцінюють загальні збитки в сотні мільярдів доларів.
Третя умова – відновлення територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах. Четверта – притягнення до відповідальності військових злочинців. П’ята – гарантії безпеки для України від міжнародних партнерів.
Роль міжнародних партнерів
Польща, як один із найближчих союзників України, активізувала свої дипломатичні зусилля. Під час мого останнього відрядження до Варшави я спілкувався з високопоставленими польськими дипломатами, які підтвердили: Польща готова виступити посередником та гарантом у потенційних переговорах. Більше того, польський уряд уже провів консультації з партнерами по НАТО щодо можливого формату безпекових гарантій для України.
Особливу роль у цьому процесі може зіграти адміністрація Трампа, яка демонструє готовність до більш активної участі в урегулюванні конфлікту. За інформацією від моїх джерел у Вашингтоні, команда Трампа розробляє власний “план примирення”, який передбачає поетапне врегулювання конфлікту з чіткими часовими рамками та механізмами верифікації.
Військовий аспект переговорів
Аналізуючи ситуацію з військової точки зору, мушу зазначити, що позиції сторін на фронті залишаються ключовим фактором у переговорному процесі. Під час моїх останніх поїздок на східний фронт я бачив, як змінилася ситуація після отримання Україною нових систем озброєння. Українські військові командири, з якими я спілкувався, наголошують: будь-які переговори мають відбуватися з позиції сили, а не слабкості.
Європейські партнери України демонструють неоднозначну позицію. Франція та Німеччина схильні до дипломатичного вирішення конфлікту, тоді як країни Балтії та Східної Європи наполягають на необхідності посилення військової підтримки України перед будь-якими переговорами.
Військові експерти, з якими я консультувався, одностайні: Росія може погодитися на переговори лише за умови значних тактичних невдач на фронті або через економічний тиск санкцій, який нарешті почав давати відчутні результати.
Настрої в українському суспільстві
Реакція українського суспільства на можливі переговори залишається напруженою. Під час моїх поїздок у прифронтові міста я бачив, що люди, які пережили окупацію, здебільшого скептично ставляться до можливості чесних переговорів з Росією. Водночас мешканці тилових регіонів, виснажені постійними повітряними тривогами та економічними труднощами, більш прихильні до дипломатичного вирішення.
Перспективи дипломатичного процесу
Міжнародні організації, включно з ООН та ОБСЄ, висловили готовність надати майданчик для переговорів та забезпечити моніторинг потенційних домовленостей. Однак, як показує досвід Мінських угод, ефективність таких механізмів без реальної політичної волі сторін залишається сумнівною.
За моїми оцінками, базованими на розмовах з військовими аналітиками та дипломатами, реальні переговори між Зеленським і Путіним можливі не раніше 2026 року, і лише за умови суттєвих змін у військово-політичній ситуації. До того часу обидві сторони продовжуватимуть зміцнювати свої позиції як на фронті, так і на дипломатичній арені.
Ключовим фактором залишається міжнародна підтримка України. Як я неодноразово переконувався, розмовляючи з військовими на передовій, саме вчасні поставки озброєння та фінансова допомога дозволяють Україні утримувати позиції та чинити спротив агресору.
Питання зустрічі Зеленського з Путіним – це не просто дипломатичний акт. Це питання принципів міжнародного права, справедливості та майбутньої архітектури безпеки в Європі. І найголовніше – це питання життя мільйонів українців, чиї долі безпосередньо залежать від результатів таких переговорів.
