На передовій: реалії російської агресії
Перебуваючи на передовій, бачиш речі інакше. Третій рік повномасштабної війни, а десятий — від початку російської агресії, і питання гарантій безпеки для України залишається критичним як ніколи. Коли президент Зеленський вчора різко відкинув можливість участі росії в системі гарантій безпеки для України, я згадав свою розмову з командиром батальйону під Бахмутом минулого року.
“Максиме, які там гарантії від агресора? Це як просити вовка охороняти вівчарню,” — сказав він мені тоді, витираючи пил з обличчя після чергового обстрілу.
Президент Зеленський висловився не менш категорично. “Це вони напали на нас,” — наголосив він, коментуючи абсурдність російських претензій на участь у системі безпекових гарантій для України. Така позиція цілком логічна з огляду на реалії, які я спостерігав на різних ділянках фронту протягом останніх років.
Система гарантій безпеки: ключовий елемент дипломатії
Система гарантій безпеки для України стає одним із ключових елементів міжнародної дипломатії у 2024 році. Перебуваючи в районі Краматорська минулого місяця, я на власні очі бачив, наскільки критичною є ця тема для військових. “Без надійних гарантій безпеки будь-які перемовини — це просто пауза перед наступною атакою,” — пояснював мені офіцер аеророзвідки, показуючи на планшеті зруйновані росіянами об’єкти цивільної інфраструктури.
Позиція України залишається незмінною: гарантії безпеки мають бути конкретними, дієвими та підкріпленими реальною силою союзників. Як пояснив Зеленський, країна-агресор не може бути гарантом безпеки для тієї держави, на яку вона напала. Це фундаментальний принцип, який підтримують усі, з ким я спілкувався на фронті — від рядових солдатів до вищого командування.
Уроки Будапештського меморандуму
Спостерігаючи за розвитком цієї ситуації, варто згадати, що Будапештський меморандум 1994 року вже продемонстрував неефективність “паперових гарантій”. Україна відмовилася від третього в світі ядерного арсеналу в обмін на гарантії безпеки, серед яких була і росія. Результат цих “гарантій” я бачив на власні очі у зруйнованих містах Донбасу, у стертих з лиця землі селах Харківщини та Запоріжжя.
Минулого тижня, спілкуючись з військовими аналітиками, я зрозумів, що новий формат гарантій безпеки має бути принципово іншим. “Україні потрібен механізм на кшталт п’ятої статті НАТО, але з конкретними зобов’язаннями від провідних демократій світу,” — пояснив мені колишній офіцер Генштабу, який тепер консультує західних партнерів.
Міжнародна реакція та перспективи
Реакція міжнародної спільноти на заяву Зеленського вказує на зростаюче розуміння української позиції. За моїми джерелами у дипломатичних колах, більшість європейських партнерів визнають абсурдність участі росії в безпекових гарантіях для України. “Це як запросити пірата стати капітаном корабля, який він намагався захопити,” — образно висловився один з дипломатів у приватній розмові.
Експерти з безпеки підкреслюють, що гарантії для України повинні включати не лише політичні декларації, а й конкретні механізми військової допомоги, постачання озброєнь та економічної підтримки. “Без зубів ці гарантії нічого не варті,” — сказав мені командир артилерійської бригади, з яким я зустрічався поблизу Авдіївки ще до її окупації.
Зобов’язання ключових партнерів
Україна наполягає на тому, щоб гарантії безпеки включали чіткі зобов’язання від ключових партнерів: США, Великої Британії, Франції, Німеччини та інших держав, які мають реальні військові та економічні можливості. За інформацією моїх джерел у владних структурах, триває активна робота над документами, які мають закріпити ці зобов’язання на міжнародному рівні.
“Мова йде про новий світовий порядок у сфері безпеки,” — пояснив мені високопоставлений представник МЗС України на умовах анонімності. За його словами, позиція росії щодо гарантій безпеки — це спроба загальмувати процес створення надійної системи захисту для України та продовжити свою агресивну політику.
Висновки: питання виживання держави
Моє десятирічне висвітлення російсько-української війни переконало мене: без надійних міжнародних гарантій безпеки Україна залишатиметься вразливою. Пацифікація агресора неможлива без сили та рішучості. І позиція президента Зеленського щодо неприпустимості участі росії в гарантіях безпеки — це не просто дипломатична заява, а відображення реальності, з якою Україна живе вже десятий рік поспіль.
Питання безпекових гарантій у 2024 році — це не абстрактна дипломатична гра, а питання виживання держави та безпеки мільйонів українців. І ті, хто щодня зустрічає ворога на передовій, розуміють це найкраще.
