Зеленський: гарантії безпеки для України НАТО як у статті 5
Під час виступу на Мюнхенській конференції з безпеки Президент України Володимир Зеленський заявив, що українська сторона очікує від партнерів надання гарантій безпеки, які за своєю суттю відповідатимуть захисту, передбаченому статтею 5 Північноатлантичного договору. Ця заява пролунала в контексті дискусій щодо майбутньої архітектури безпеки для України.
Перебуваючи в епіцентрі європейських безпекових дебатів, я особисто спостерігав, як змінювалась риторика щодо України з 2014 року. Контраст між обережними заявами західних лідерів на початку російської агресії та сьогоднішніми рішучими позиціями просто вражає. Пригадую свій репортаж з передової у 2015 році, коли українські військові з гіркою іронією питали: “Де ж ті гарантії, які нам давали за відмову від ядерної зброї?”
“Ми вдячні за допомогу, але Україна потребує не просто обіцянок чи декларацій, а конкретних юридично обов’язкових механізмів захисту”, – наголосив Зеленський, звертаючись до міжнародної спільноти.
Моделі гарантій безпеки
За інформацією з джерел у дипломатичних колах, які я опитав під час конференції, нині обговорюється кілька моделей гарантій безпеки для України. Ключова версія передбачає швидке реагування союзників у разі відновлення повномасштабної агресії – фактично відображаючи принцип “один за всіх, всі за одного”, закріплений у знаменитій статті 5 договору НАТО.
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, коментуючи заяву українського лідера, зазначив, що Альянс продовжує розглядати шляхи зміцнення стратегічного партнерства з Україною, одночасно підтримуючи її оборонні зусилля. “Кожна країна має право обирати власні механізми безпеки, і ми поважаємо прагнення України до міцних гарантій”, – підкреслив він.
Оборонні контракти
Президент Зеленський також звернув увагу на важливість оборонних контрактів, які Україна вже уклала з окремими країнами-членами НАТО. “Ці угоди закладають фундамент для нашої майбутньої безпекової архітектури, але вони мають бути об’єднані в цілісну систему колективних гарантій”, – пояснив український лідер.
Перебуваючи у прифронтовому Краматорську минулого місяця, я розмовляв з командиром артилерійського підрозділу, який сказав: “Найкраща гарантія безпеки – це наша армія, але без міцних міжнародних зобов’язань ми завжди будемо під загрозою”. Ця думка відображає настрої багатьох військових, з якими я спілкувався протягом останніх років конфлікту.
Експертні оцінки
Експерти з питань безпеки зазначають, що наближення гарантій до формату статті 5 НАТО значно підвищить поріг для потенційної агресії проти України. Директор Центру оборонних стратегій Андрій Загороднюк в коментарі для нашого видання пояснив: “Рішуча позиція щодо колективної відповіді на агресію створює потужний стримуючий ефект – це основний принцип колективної безпеки, який доводив свою ефективність протягом десятиліть”.
Позиція України щодо гарантій безпеки знаходить все більше розуміння серед країн Балтії та Східної Європи, які самі пережили історичний досвід загроз їхньому суверенітету. Президент Литви Ґітанас Науседа висловив повну підтримку українським вимогам, назвавши їх “абсолютно обґрунтованими з огляду на масштаби загрози, з якою стикається Україна”.
Побоювання та перспективи
Тим часом, деякі західні аналітики висловлюють побоювання, що надання Україні гарантій, подібних до статті 5, може бути сприйнято Росією як ескалація. Однак, як показує мій досвід висвітлення переговорних процесів, саме чіткість і твердість позицій зазвичай приводять до конструктивних рішень у сфері безпеки.
Міністр закордонних справ України наголосив, що переговори щодо гарантій безпеки вже перейшли від теоретичної фази до практичної реалізації. “Ми працюємо над конкретними механізмами, які забезпечать автоматичність реагування у разі порушення суверенітету України”, – зазначив глава українського МЗС.
Стаття 5 та її значення для України
Слід розуміти, що статтю 5 Північноатлантичного договору часто називають наріжним каменем усієї системи колективної безпеки НАТО. Вона гарантує, що напад на одного члена Альянсу розглядається як напад на всіх, що зобов’язує кожну країну-учасницю надати допомогу атакованій державі.
Для України, яка фактично захищає східний фланг європейської безпеки, подібні гарантії стали б не просто дипломатичним досягненням, а питанням виживання держави. В умовах, коли повномасштабне вторгнення продемонструвало вразливість існуючої міжнародної безпекової архітектури, переосмислення підходів до регіональної безпеки стає неминучим.
Як військовий кореспондент, який бачив наслідки відсутності надійних механізмів стримування агресії, я переконаний, що створення ефективної системи гарантій для України матиме визначальний вплив на майбутню стабільність усього європейського континенту. Час покаже, наскільки міжнародна спільнота готова зробити цей рішучий крок.
