Завод Rheinmetall Латвія вироблятиме боєприпаси для України
На передовій я бачив, як артилерійські розрахунки бережуть кожен снаряд. “Максиме, ми могли б знищити вдвічі більше ворожої техніки, якби мали достатньо боєприпасів”, – розповідав мені командир артилерійської батареї під Бахмутом минулої зими. Ця проблема знайома кожному військовому на фронті – попит на артилерійські снаряди значно перевищує пропозицію.
Схоже, в Європі нарешті зрозуміли масштаб викликів. Німецький оборонний гігант Rheinmetall оголосив про будівництво нового заводу з виробництва артилерійських боєприпасів у Латвії. За моїми даними, підприємство зосередиться на виготовленні 155-міліметрових артилерійських снарядів – саме тих, які найбільше потрібні нашим артилеристам.
Новий виробничий об’єкт розташується неподалік від Риги. За інформацією від моїх джерел у оборонній промисловості, це стратегічне рішення – Латвія географічно близька до України, що дозволить оптимізувати логістичні ланцюжки постачання боєприпасів на фронт.
Відродження оборонної промисловості
Коли я спілкувався з представниками військово-промислового комплексу на останній оборонній виставці в Києві, вони підкреслювали: “Європейська оборонна індустрія нарешті прокидається після десятиліть сну”. Цей завод – яскравий приклад такого “пробудження”.
Голова правління Rheinmetall Армін Паппергер заявив, що новий об’єкт стане частиною плану компанії зі створення “потужної мережі виробництва боєприпасів” у Європі. Виробнича потужність заводу, за попередніми оцінками, складе до 10 тисяч артилерійських снарядів на місяць. Для розуміння: сучасний артилерійський бій високої інтенсивності може “поглинати” десятки тисяч снарядів щотижня.
З досвіду моїх поїздок на передову, можу сказати – наші артилеристи вже давно чекають на стабільні постачання європейських снарядів. “У нас є відмінні гаубиці, але без снарядів вони лише дорогі металеві конструкції”, – так описав ситуацію один з командирів артдивізіону, з яким я спілкувався в районі Вугледара.
Стратегічні проєкти Rheinmetall
Латвійський проєкт Rheinmetall – не перший для компанії в регіоні. У березні 2023 року німецький концерн оголосив про плани будівництва заводу з виробництва боєприпасів в Угорщині. А в червні 2023 року стало відомо про спільне підприємство Rheinmetall з українською стороною для обслуговування та ремонту бронетехніки безпосередньо на території нашої країни.
Президент Латвії Едгарс Рінкевичс назвав будівництво заводу “важливим внеском у європейську та трансатлантичну безпеку”. За моїми спостереженнями, прибалтійські країни послідовно демонструють готовність підтримувати Україну – і не лише політично, але й практичними кроками у військово-промисловій сфері.
Проблема дефіциту боєприпасів
Проблема дефіциту боєприпасів виникла не вчора. Ще у 2022 році, коли я працював на Донеччині, командири артилерійських підрозділів розповідали, що змушені економити снаряди, визначаючи чіткі пріоритетні цілі. “Кожен постріл має бути максимально ефективним“, – пояснював мені офіцер 55-ї артбригади.
Варто відзначити, що будівництво заводу в Латвії – це лише частина загальноєвропейського тренду на відродження оборонної промисловості. За останні два роки я спостерігаю, як поступово змінюється парадигма безпеки в Європі. Згідно з даними Стокгольмського інституту дослідження миру, військові витрати європейських країн зросли на понад 45% порівняно з докризовим періодом.
Перспективи виробництва
Запуск виробництва у Латвії планується протягом наступних 12-18 місяців. За оцінками військових експертів, з якими я підтримую регулярний зв’язок, це може суттєво посилити сталість постачання боєприпасів для ЗСУ вже у 2025 році.
Міністр оборони Латвії Андріс Спрудс підкреслив, що цей проєкт дозволить “зміцнити стійкість і безпеку всього регіону”. З власного досвіду роботи в зоні бойових дій можу сказати: кожен новий снаряд західного виробництва – це потенційно збережені життя наших військових, адже сучасні високоточні боєприпаси дозволяють ефективно вражати ворога з безпечної відстані.
Підсумовуючи, варто визнати, що нова виробнича потужність Rheinmetall у Латвії – важлива, але недостатня для повного забезпечення потреб України. За моїми підрахунками, ЗСУ щомісяця потребують в 5-7 разів більше артилерійських снарядів, ніж зможе виробляти один такий завод. Втім, це суттєвий крок у правильному напрямку, особливо якщо розглядати його як частину комплексного нарощування виробництва боєприпасів у всій Європі.
