Зарплати у львівських ресторанах нижчі за обіцяні
Вже понад два роки працюю на фронті української економіки, спостерігаючи, як війна змінює бізнес-ландшафт. Останні місяці моїх репортажів присвячені ресторанній галузі Львова – міста, яке стало прихистком для тисяч внутрішньо переміщених осіб та нових підприємців. Результати дослідження свідчать: офіційні зарплати у львівських закладах харчування залишаються значно нижчими за суми, вказані в оголошеннях про вакансії.
Війна принесла дуалізм у львівську ресторанну сферу – з одного боку, це постійний притік нових клієнтів з числа переселенців та іноземців, з іншого – серйозні виклики для бізнесу: енергетична криза, інфляція, нестабільність постачань. Цього тижня я поспілкувався з двома десятками працівників львівських кафе та ресторанів, а також проаналізував понад 50 актуальних вакансій у цій сфері.
Різниця між обіцяними та реальними зарплатами
Середня заробітна плата, яку обіцяють у вакансіях для офіціантів у Львові, становить 12-18 тисяч гривень, для кухарів – 16-25 тисяч, для адміністраторів закладів – 20-30 тисяч. Однак реальна офіційна зарплата у більшості випадків складає лише 30-50% від обіцяної суми.
“На співбесіді мені обіцяли 16 тисяч як бариста плюс чайові, а в трудовій книжці записали мінімалку”, – розповідає Марія, працівниця одного з центральних кафе Львова. – “Коли я запитала про різницю, мені пояснили, що решта – це неофіційні виплати та чайові. Але чайові тепер значно менші, ніж до війни”.
За даними Головного управління статистики у Львівській області, середня офіційна заробітна плата у сфері тимчасового розміщення й організації харчування становить близько 8500 гривень. Це майже вдвічі менше, ніж обіцяють роботодавці у відкритих вакансіях.
Пояснення від власників бізнесу
Власники ресторанного бізнесу пояснюють таку ситуацію об’єктивними економічними чинниками. “Війна змінила всю нашу бізнес-модель”, – коментує Андрій, співвласник мережі кав’ярень. – “Вартість продуктів зросла на 30-40%, електроенергія подорожчала вдвічі, а тепер ще й регулярні відключення світла. При цьому ми не можемо значно підвищувати ціни на меню, бо втратимо клієнтів. Тому змушені оптимізувати витрати, в тому числі на офіційні зарплати”.
Структура доходів працівників
За моїми спостереженнями, головними джерелами доходів працівників ресторанної сфери Львова залишаються:
– Мінімальна офіційна зарплата
– Неофіційні доплати готівкою
– Чайові від клієнтів
– Відсоток від продажів (для офіціантів та барменів)
Представники Державної податкової служби підтверджують: ресторанний бізнес і досі залишається сферою з високим рівнем тіньової зайнятості. У 2022-2023 роках було проведено понад 200 перевірок закладів громадського харчування Львова, і майже у 70% випадків виявлено порушення трудового законодавства.
Експертна оцінка ситуації
Василь Хмельницький, економіст Львівського національного університету, зазначає, що така ситуація має системний характер: “Під час війни конкуренція на ринку праці у сфері послуг загострилася. Багато підприємців з окупованих територій та зони бойових дій перенесли бізнес до Львова. Це створило надлишок пропозиції та дозволяє роботодавцям диктувати умови”.
Працівники, зі свого боку, погоджуються на такі умови з різних причин. “Коли я переїхала з Херсону, мені важливо було швидко знайти роботу. Не було часу на пошуки ідеальних умов”, – розповідає Олена, офіціантка одного з ресторанів на площі Ринок. – “Звісно, хотілося б отримувати всю зарплату офіційно, але поки що погоджуюсь на існуючі правила гри”.
Наслідки для працівників
Експерти з трудового права наголошують: така практика має негативні наслідки для самих працівників. “Неофіційна частина зарплати не враховується при нарахуванні пенсії, лікарняних, відпускних“, – пояснює юрист Тарас Корчинський. – “Крім того, у випадку конфлікту з роботодавцем, працівник не зможе довести факт отримання більшої суми, ніж зазначено в офіційних документах”.
Різниця між типами закладів
Під час мого розслідування виявилося, що розрив між заявленими та реальними зарплатами найбільший у невеликих кафе та ресторанах середнього цінового сегменту. Натомість престижні ресторани та заклади міжнародних мереж частіше пропонують повністю офіційне працевлаштування.
“Ми виплачуємо 100% зарплати офіційно, бо це частина корпоративної політики”, – пояснює HR-менеджер однієї з міжнародних мереж фаст-фуду. – “Так, наші конкуренти можуть економити на податках, але ми дотримуємося єдиних стандартів по всьому світу”.
Працівники Державної служби України з питань праці повідомляють, що під час воєнного стану кількість звернень про порушення трудових прав зменшилась, однак це не означає покращення ситуації. “Люди просто бояться втратити роботу і рідше скаржаться”, – коментує представник відомства.
Пошуки рішень
Попри всі складнощі, деякі роботодавці намагаються знаходити баланс. “Після початку повномасштабної війни ми переглянули систему оплати праці”, – розповідає Марта, власниця сімейного ресторану. – “Тепер пропонуємо базову офіційну ставку та відсоток від виручки. Це стимулює персонал і дозволяє нам бути гнучкими в умовах нестабільності”.
Економічні експерти прогнозують, що ситуація з офіційними зарплатами у ресторанному бізнесі Львова може покращитися лише за системного підходу: зниження податкового навантаження на фонд оплати праці, посилення контролю з боку держави та зростання свідомості самих підприємців.
А поки що різниця між обіцяними та реальними зарплатами залишається суттєвою проблемою не лише для працівників, але й для міського бюджету Львова, який недоотримує значні суми податкових надходжень.
Для соціально відповідального бізнесу офіційне працевлаштування має стати не лише юридичною вимогою, але й питанням репутації та довгострокової стратегії розвитку, особливо у воєнний час, коли надійність та стабільність цінуються особливо високо.
