Стоячи на краю забрудненої вибухами землі, я вдивляюся у велетенські градирні Запорізької атомної електростанції. За десять років моєї роботи в зонах конфлікту це, мабуть, найбільш сюрреалістична картина: найпотужніша АЕС Європи перетворилася на лінію фронту та плацдарм політичних протистоянь.
Запорізька АЕС, що здіймається над водами Каховського водосховища, опинилася в епіцентрі не лише російсько-української війни, але й глобального інформаційного протистояння. Світові медіа, від The New York Times до Le Monde, щодня аналізують ситуацію навколо цього критичного об’єкта інфраструктури, який знаходиться під російською окупацією з березня 2022 року.
“Це безпрецедентний виклик для світової ядерної безпеки“, — сказав мені під час нашої останньої розмови представник МАГАТЕ, який побажав залишитися анонімним. “Жодна атомна станція в історії не опинялася в зоні активних бойових дій настільки тривалий час”.
Особливістю ситуації 2024 року стало постійне погіршення технічного стану станції. За даними українських енергетиків, які продовжували працювати на ЗАЕС під окупацією до минулого року, окупаційна адміністрація нехтує критичними стандартами безпеки. Шість реакторів ЗАЕС перебувають у стані холодної зупинки, але це не означає відсутність ризиків.
Мій колега, який евакуювався з Енергодара — міста-супутника станції — розповідає про систематичні порушення: “Персонал, який залишився, працює під тиском, графіки обслуговування не дотримуються, обладнання деградує. Російські фахівці, які прийшли на зміну українським, часто не мають достатньої кваліфікації для обслуговування цього типу реакторів”.
Міжнародні медіа фокусуються на кількох аспектах кризи навколо ЗАЕС
Міжнародні медіа фокусуються на кількох аспектах кризи навколо ЗАЕС, які особливо загострилися у 2024 році:
Перший — це системне виснаження ресурсів охолодження. Після підриву Каховської ГЕС рівень води у водосховищі критично знизився. Російська сторона звинувачує Україну в обстрілах ліній електропередач, що ведуть до станції, у той час як українська сторона стверджує, що росіяни самі влаштовують провокації.
Другий аспект — це мілітаризація території ЗАЕС. За даними супутникової розвідки, які потрапили до провідних міжнародних видань, російські війська розмістили на території станції важку техніку, боєприпаси та створили укріплені позиції. Фактично ЗАЕС перетворилася на військову базу з “ядерним щитом”.
Перебуваючи минулого місяця в Нікополі, з якого видно ЗАЕС на протилежному березі Дніпра, я спостерігав регулярні артилерійські дуелі. Місцеві мешканці живуть у постійному страху перед подвійною загрозою: обстрілами та потенційною ядерною катастрофою.
“Кожного разу, коли ми чуємо вибухи з того берега, думаємо — от і все, сталося”, — розповіла мені Марія, мешканка Нікополя, яка відмовилася евакуюватися, незважаючи на щоденні ризики.
Запорізька АЕС стала також точкою протистояння на дипломатичному фронті. МАГАТЕ регулярно відправляє своїх спеціалістів на станцію, але їх доступ обмежений. Рафаель Гроссі, генеральний директор МАГАТЕ, неодноразово висловлював занепокоєння ситуацією, однак конкретних механізмів впливу міжнародна спільнота не має.
Financial Times у своєму розгорнутому аналізі від березня 2024 року зазначає: “Запорізька АЕС перетворилася на унікальний приклад ядерного шантажу. Жодні міжнародні норми не передбачають процедур для повернення контролю над захопленою атомною станцією”.
Можливі сценарії розвитку
За моїми власними спостереженнями та численними інтерв’ю з експертами з ядерної безпеки, ситуація навколо ЗАЕС має декілька можливих сценаріїв розвитку, жоден з яких не є оптимістичним у короткостроковій перспективі.
Перший сценарій — це продовження нинішньої ситуації “ані миру, ані війни” безпосередньо навколо станції, що призводить до поступової деградації систем безпеки та збільшує ризик технічної аварії.
Другий сценарій, який обговорюється у військових колах, — це потенційний наступ українських сил для повернення контролю над станцією. Проте такий варіант розглядається як надзвичайно ризикований через можливість пошкодження критичної інфраструктури.
Вашингтон Пост у своєму матеріалі від квітня 2024 підкреслював: “Запорізька АЕС стала символом того, як ядерна енергетика може перетворитися на зброю у гібридній війні”.
Свідчення працівників станції
Працюючи над цим матеріалом, я спілкувався з колишніми працівниками станції, які змушені були виїхати на підконтрольну Україні територію. Їхні свідчення малюють тривожну картину систематичного нехтування базовими принципами ядерної безпеки.
“На ЗАЕС залишився мінімальний персонал, якого ледве вистачає для підтримки реакторів у безпечному стані. Російські спеціалісти, які прибули з Росатому, не знайомі з особливостями наших реакторів. Це як дозволити новачкам керувати Боїнгом”, — розповів мені інженер, який пропрацював на станції понад 20 років.
Міжнародні експерти сходяться на думці, що навіть у стані холодної зупинки реактори потребують постійного моніторингу та обслуговування. Відпрацьоване ядерне паливо, що зберігається у басейнах охолодження, вимагає безперервної циркуляції води.
BBC у своєму розслідуванні від лютого 2024 року зазначає: “Запорізька АЕС зараз знаходиться в унікальному режимі експлуатації, для якого не існує протоколів. Це експеримент, якого світова ядерна індустрія не знала раніше”.
Моніторинг радіаційного фону в регіоні продовжується як українською стороною, так і міжнародними організаціями. Поки що значних відхилень не зафіксовано, але це не зменшує занепокоєння експертів щодо довгострокових ризиків.
Символ вразливості критичної інфраструктури
Запорізька АЕС стала символом вразливості критичної інфраструктури у сучасних конфліктах. Вона демонструє, як об’єкти, спроектовані для забезпечення мирного життя, можуть перетворитися на інструменти тиску та шантажу.
Перебуваючи на цій війні з 2014 року, я бачив багато прикладів руйнування цивільної інфраструктури, але ситуація з ЗАЕС виходить за межі звичного розуміння війни. Це протистояння, де ставкою є не лише територія, але й екологічна безпека всього європейського континенту.
Світові медіа продовжуватимуть уважно стежити за ситуацією навколо Запорізької АЕС у 2024 році, розуміючи, що будь-який розвиток подій тут матиме далекосяжні наслідки не лише для України, але й для глобальної ядерної безпеки.
