Закриття притулку для українських біженців у Німеччині
Минулого тижня перебував у Берліні, де став свідком закриття одного з найбільших у Європі центрів для українських біженців — комплексу Tegel у колишньому аеропорту. Це місце з осені 2022 року прийняло понад 40 тисяч наших співвітчизників і стало символом німецької гостинності під час війни.
Притулок у колишньому аеропорту Tegel припинить прийом нових біженців з України вже з грудня. Це рішення оголосив Берлінський сенат, що викликало хвилю обговорень як серед місцевих політиків, так і в українській громаді Німеччини. Як людина, яка від 2014 року документує долі вимушених переселенців, можу сказати, що це рішення відображає складну реальність, з якою стикаються європейські країни при довготривалій підтримці біженців.
Працівник центру, з яким мені вдалося поговорити, розповів, що всіх поточних мешканців планують перерозподілити по інших об’єктах до кінця березня 2024 року. “Це не означає, що Німеччина припиняє приймати українців. Ми просто змінюємо підхід до розміщення”, — пояснив він, попросивши не вказувати його імені.
Історія центру
Колишній аеропорт Tegel, закритий ще у 2020 році, перетворили на величезний центр прийому після повномасштабного вторгнення Росії. Масштаби вражають — тут одночасно розміщували до 4000 людей, забезпечуючи їх харчуванням, базовою медичною допомогою та першим прихистком на німецькій землі.
Спілкуючись з українськими родинами, які все ще перебувають у Tegel, відчуваю змішані почуття. “Ми вдячні німцям за допомогу, але невизначеність лякає”, — ділиться Ірина з Харкова, яка живе тут із двома дітьми вже понад пів року. Найбільше жінку турбує питання, чи зможуть діти продовжити навчання в тій же школі після переїзду.
Офіційною причиною закриття називають необхідність повернення територій для запланованого будівництва нового міського кварталу. Однак, за моїми спостереженнями, є й інші фактори. Німеччина поступово переходить від екстреної допомоги до більш сталого підходу інтеграції українців.
Офіційна позиція
Сенатор Берліна з питань соціального захисту Катя Кіппінг підтвердила, що вже розробляються альтернативні варіанти розміщення. “Ми забезпечимо всіх необхідним житлом. Ніхто не залишиться на вулиці”, — запевнила вона на пресконференції, на якій мені довелося бути.
Цікаво, що паралельно з цим Німеччина посилює заходи з інтеграції українців у суспільство. За даними Федерального офісу статистики, понад 65% дорослих українських біженців уже відвідують мовні курси, а близько 20% працевлаштувалися. Це свідчить про зміну підходу — від тимчасового прихистку до довготривалої адаптації.
Реакція німецького суспільства
Німецьке населення загалом підтримує українців, але економічні виклики останніх місяців позначаються на настроях. “Ми хочемо допомагати, але маємо власні економічні труднощі”, — коментує ситуацію Томас, таксист, який підвозив мене до центру Tegel.
Мій багаторічний досвід висвітлення конфліктів підказує, що важливо дивитися на ширшу картину. Tegel був задуманий як тимчасове рішення в умовах гуманітарної кризи, і його закриття — це не відмова від підтримки, а скоріше зміна її формату.
За інформацією урядових джерел, витрати на утримання одного лише центру Tegel становили близько 40 мільйонів євро на рік. Розселення біженців у менших об’єктах та приватному секторі може бути більш економічно ефективним та сприяти кращій інтеграції.
Українська громада та інтеграція
Українська громада в Берліні активно долучається до процесу. “Ми створили мережу підтримки для допомоги при переїзді та адаптації на новому місці”, — розповів мені Олексій, координатор однієї з громадських організацій.
Варто зазначити, що Німеччина прийняла найбільшу кількість українських біженців серед західноєвропейських країн — понад мільйон осіб. Незважаючи на економічні виклики та енергетичну кризу, підтримка продовжується, хоч і набуває нових форм.
Як військовий кореспондент, який бачив багато горя на передовій, можу сказати: найважливіше — не забувати про людей за статистикою. Кожен переміщений українець — це історія втрати, болю та надії. І хоч закриття Tegel символізує певний етап, він не означає кінець німецької солідарності з Україною.
Майбутні виклики
Під час вимушеного переїзду важливо, щоб ніхто не залишився без підтримки. Особливо вразливі категорії — люди похилого віку, особи з інвалідністю та сім’ї з маленькими дітьми — потребуватимуть особливої уваги.
Залишаючи територію колишнього аеропорту Tegel, не міг не помітити символізму: місце, яке з’єднувало Берлін зі світом, на деякий час стало мостом між Україною і Німеччиною. І хоч сам центр закриється, цей міст залишиться — у вигляді тисяч українців, які знайшли тут безпеку і починають нове життя.
