Визнання рашизму в Україні закріплене у законі про нацпамʼять
За мої роки роботи військовим кореспондентом я спостерігав, як змінювалась термінологія війни. Від “АТО” до “російської агресії”, а тепер – до законодавчого закріплення терміну “рашизм”. Це не просто слово, це визнання цілої ідеології, яка живить російську агресію проти України.
Верховна Рада України зробила історичний крок, ухваливши зміни до закону “Про національну пам’ять”, де офіційно закріплено поняття “рашизм”. Цей термін тепер має юридичну силу та визначений як тоталітарна ідеологія, що поєднує в собі елементи фашизму, шовінізму та імперіалізму.
Перебуваючи на східному фронті від початку війни у 2014 році, я бачив прояви цієї ідеології не лише в пропаганді, але й у конкретних діях окупантів. Рашизм – це не просто політична концепція, це ідеологічне обґрунтування жорстокості, яку російські війська демонструють на українській землі.
Законодавче визначення рашизму
Законодавче визначення чітко окреслює рашизм як ідеологію, що проповідує винятковість російської нації, заперечує існування української державності та національної ідентичності, виправдовує агресію проти України та інших країн.
Закон також встановлює, що символи рашизму є забороненими в Україні. Це включає “Z”, “V”, символіку збройних сил РФ, організацій та угруповань, що діють на території України та підтримують ідеологію рашизму.
Пригадую, як у березні 2022 року під Маріуполем бачив російську техніку, позначену цими символами. Тоді вони були просто маркуванням військової техніки агресора. Сьогодні ж – це офіційно визнані символи забороненої ідеології.
Юридичні та міжнародні наслідки
Важливо розуміти, що це рішення не лише символічне. Воно має далекосяжні юридичні та міжнародні наслідки. Україна чітко окреслює ідеологічний вимір цієї війни, проводячи паралелі з історичними тоталітарними режимами.
За оцінками експертів з міжнародного права, це рішення може вплинути на майбутні судові процеси проти воєнних злочинців та на роботу трибуналів, які розглядатимуть злочини російської агресії.
Закон також передбачає відповідальність за пропаганду рашизму та використання його символіки. Особи, які порушуватимуть ці норми, нестимуть адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України.
Осмислення російської агресії
Такі зміни до законодавства стали результатом тривалого процесу осмислення російської агресії. Від початку повномасштабного вторгнення термін “рашизм” увійшов у широкий вжиток, але лише зараз отримав юридичне оформлення.
Під час моїх репортажів з Донбасу, Харківщини та Херсонщини я бачив, як ця ідеологія виправдовує найжахливіші злочини – від тортур цивільних до руйнування культурної спадщини. Рашизм – це не просто військова агресія, це систематичне знищення всього українського.
Український Інститут національної пам’яті, який був одним з ініціаторів цих змін, наголошує, що офіційне визнання рашизму – це частина більш широкої політики деколонізації та відновлення історичної справедливості.
“Визнання рашизму на законодавчому рівні – це не лише внутрішня справа України, але й сигнал для міжнародної спільноти про необхідність усвідомлення природи сучасної російської держави”, – зазначають у УІНП.
Міжнародна реакція
Міжнародні експерти вже відреагували на це рішення. Деякі західні аналітичні центри розглядають його як важливий крок до формування глобального розуміння сутності російського режиму та його ідеології.
З мого досвіду спілкування з військовими, це рішення має і практичне значення для захисників України. “Коли ми знаємо, з чим боремося, наша боротьба набуває чіткішого сенсу”, – розповів мені командир однієї з бригад на Донеччині.
Значення закону для України
Закон про визнання рашизму – це також інструмент інформаційної боротьби. Він дозволяє чітко артикулювати українську позицію щодо характеру цієї війни як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях.
Не можна недооцінювати і психологічний вплив цього рішення. Для мільйонів українців, які постраждали від російської агресії, офіційне визнання ідеології, що стоїть за цією агресією, є важливим елементом національного осмислення травматичного досвіду.
Законодавче закріплення поняття “рашизм” – це не кінець, а лише початок тривалого процесу протидії цій ідеології. Попереду – робота з документування злочинів, судові процеси та глибше розуміння механізмів, що уможливили поширення цієї ідеології в російському суспільстві.
З передової я бачу, що ця юридична перемога – важлива, але сама по собі вона не зупинить ворога. Протидія рашизму – це комплексне завдання, яке потребує як військових, так і юридичних, дипломатичних та інформаційних зусиль.
Визнання рашизму на законодавчому рівні – це історичний крок, який дозволяє Україні чітко окреслити ідеологічні виміри цієї війни та закладає основу для майбутнього притягнення до відповідальності не лише виконавців, але й ідеологів російської агресії.
