У вогкий осінній ранок наша знімальна група прибула на об’єкт, розташований у промисловій зоні на околиці Києва. За невиразними сірими стінами, що нічим не відрізняються від сотень інших промислових будівель, ховається одне з найперспективніших підприємств українського оборонно-промислового комплексу – компанія “Файр Пойнт”.
Я вже не вперше відвідую оборонні підприємства, але цього разу відчуваю особливе піднесення. Протягом двох років війни “Файр Пойнт” став майже легендою – підприємство, яке з нуля налагодило виробництво високоточних ракет та дронів, що довели свою ефективність на полі бою. Але компанія завжди трималася в тіні, уникаючи публічності. До сьогодні.
“Ми розуміємо, що настав час показати світу наші можливості”, – пояснює Андрій Кравченко, головний інженер підприємства, зустрічаючи нас біля КПП. – “Особливо зараз, коли міжнародна підтримка стає менш надійною”.
Перше знайомство з виробництвом
На вході проходимо суворий контроль: телефони здаються на зберігання, перевіряються документи, підписуються папери про нерозголошення певної інформації. Охорона тут не для галочки – підприємство було неодноразово внесено до списків потенційних цілей російських диверсійних груп.
Перше, що вражає всередині – чистота та організованість виробництва. Жодного хаосу, характерного для багатьох пострадянських заводів. Замість цього – новітнє обладнання, сучасні верстати з ЧПУ, випробувальні стенди.
“За два роки ми пройшли шлях, на який іншим потрібно десятиліття”, – з гордістю розповідає Кравченко, проводячи нас між виробничими лініями. – “Почали з малих дронів-камікадзе, а сьогодні випускаємо ракети, здатні вражати цілі на відстані до 150 кілометрів з точністю до метрів”.
Інноваційні технології
В одному з цехів інженери працюють над електронікою для систем наведення. Більшість із них – молоді люди не старші 35 років. Серед них помітно кілька жінок, які зосереджено збирають якісь блоки управління.
“Це наша гордість – система наведення ‘Сокіл’, – пояснює інженер, показуючи на стенд із закріпленою апаратурою. – Вона дозволяє ракеті самостійно коригувати траєкторію польоту, навіть в умовах активного радіоелектронного придушення”.
Міжнародна співпраця та виклики
Виробництво такого рівня було б неможливим без міжнародної кооперації. Як зізнаються керівники “Файр Пойнт”, ключові компоненти все ще доводиться закуповувати за кордоном. І саме це стає все більшою проблемою.
“Раніше наші партнери охоче співпрацювали, вважаючи це внеском у перемогу України”, – розповідає Сергій Власенко, комерційний директор підприємства. – “Але зараз ми відчуваємо, що ставлення змінюється. Постачання затримуються, з’являються додаткові перевірки, підвищуються ціни”.
Саме тому керівництво “Файр Пойнт” вирішило вперше відкрити двері для журналістів. Вони хочуть показати світу, що Україна не просто споживає іноземну військову допомогу, але й активно розвиває власне виробництво.
“Ми запрошуємо потенційних інвесторів та партнерів”, – говорить Власенко. – “Нам потрібні не просто гроші, а технології, компоненти, доступ до міжнародних ринків”.
Контроль якості
У випробувальній лабораторії нам демонструють стенд, де тестуються елементи керування ракет. На моніторі видно графіки, що відображають результати випробувань. Інженер пояснює, що кожен компонент проходить багатоетапний контроль якості.
“У нас немає права на помилку”, – каже він. – “Від надійності наших виробів залежать життя захисників на фронті”.
Зростання та розвиток компанії
За два роки війни “Файр Пойнт” виріс від маленького стартапу до серйозного виробника. Сьогодні тут працюють понад 400 спеціалістів, більшість з яких прийшли з цивільних IT-компаній та авіабудівної галузі.
“Ми запрошуємо найкращих, платимо конкурентні зарплати”, – розповідає Ольга Петренко, HR-директор. – “І люди йдуть до нас не лише за грошима. Вони хочуть бути причетними до перемоги”.
Плани на майбутнє
Наприкінці екскурсії нас запрошують до конференц-залу, де представляють плани на майбутнє. Компанія працює над новими моделями ударних дронів та ракет більшої дальності. Також розробляється система протидії російським БПЛА, яка обіцяє бути дешевшою та ефективнішою за західні аналоги.
“Ми знаємо, чого потребує наша армія, бо постійно отримуємо зворотний зв’язок із фронту”, – підкреслює Кравченко. – “І ми можемо швидко адаптуватися до нових викликів”.
Висновки
Покидаючи територію підприємства, я розмірковую над побаченим. “Файр Пойнт” – яскравий приклад того, як війна стимулює інновації та розвиток. Водночас майбутнє компанії залежить не лише від її технічних досягнень, але й від того, наскільки довго триватиме міжнародна підтримка України.
Як журналіст, що висвітлює конфлікт від самого початку, я бачив багато прикладів українських “чудес” – від волонтерських броньованих машин до саморобних дронів-камікадзе. Але “Файр Пойнт” – це вже інший рівень. Це свідчення того, що Україна здатна не просто виживати, але й створювати технології світового рівня в найскладніших умовах.
Залишається сподіватися, що міжнародні партнери це оцінять і продовжать підтримувати такі проєкти. Бо вони важливі не лише для України, але й для всього вільного світу, який протистоїть новим викликам у сфері безпеки.
