Викрадення українських дітей Росією: розвідка виявила місцеперебування ще 300 дітей
Російська агресія проти України має багато жахливих проявів, але примусове викрадення українських дітей залишається одним із найбільш цинічних військових злочинів. Я роками спостерігав за розгортанням гуманітарної кризи на окупованих територіях, але масштаби цієї трагедії вражають навіть загартованого воєнного журналіста.
Минулого тижня українська розвідка повідомила про встановлення місцезнаходження понад 300 українських дітей, яких незаконно вивезли до Росії. Ця інформація з’явилася в результаті кропіткої роботи спеціальних служб, які продовжують відстежувати долі викрадених малюків.
За даними українського оперативного штабу, загальна кількість депортованих дітей може сягати понад 19 500 осіб, проте реальні цифри можуть бути значно більшими. Через обмежений доступ до окупованих територій та російських “фільтраційних таборів” точну статистику встановити надзвичайно складно.
Особисті історії постраждалих
Під час роботи на звільнених територіях Харківської області минулого року я особисто спілкувався з родинами, які втратили дітей через російську депортацію. Історія Марини з Ізюма, яка вже понад рік шукає свою 12-річну доньку, вивезену окупантами під приводом “лікування”, назавжди закарбувалася в моїй пам’яті. “Вони сказали, що повернуть її за тиждень. З того часу я не мала жодної звістки”, – розповіла жінка, ледве стримуючи сльози.
Механізм викрадення дітей має системний характер. Спочатку окупанти відокремлюють дітей від батьків або опікунів, використовуючи різні приводи: “евакуацію”, “оздоровлення”, “лікування” або “навчання”. Після цього дітей вивозять углиб Росії, де їх розміщують у спеціальних закладах, прийомних родинах або віддають на усиновлення російським громадянам.
Процес повернення викрадених дітей
Представники Головного управління розвідки Міноборони України підкреслюють, що отримана інформація про 300 дітей дозволить активізувати процеси їх повернення на батьківщину. Проте ця робота надзвичайно складна, оскільки російська влада створює численні бюрократичні перешкоди та відмовляється визнавати незаконність своїх дій.
Міжнародні організації, зокрема ООН та ЮНІСЕФ, неодноразово висловлювали глибоке занепокоєння ситуацією з викраденням українських дітей. У березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента РФ Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової за воєнний злочин незаконної депортації дітей з України до Російської Федерації.
З початку повномасштабного вторгнення Україні вдалося повернути лише близько 380 дітей. Кожне повернення – це окрема історія боротьби, дипломатичних зусиль та міжнародного тиску.
“Процес ідентифікації та повернення дітей надзвичайно складний, – пояснив мені представник координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими під час брифінгу минулого місяця. – Росія свідомо знищує документи, змінює імена дітей, розселяє їх у віддалених регіонах і проводить психологічну обробку, щоб змусити забути про своє українське походження”.
Фільтраційні табори та систематичне викрадення
Особливу роль у процесі викрадення дітей відіграють так звані “фільтраційні табори”, які я документував у своїх репортажах з прикордонних районів. У цих закладах окупанти проводять “сортування” цивільних осіб, відокремлюючи дітей від родин та примусово відправляючи їх на територію Росії.
Українська держава використовує всі можливі міжнародні механізми для повернення викрадених дітей. Президент Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що це питання – один із пріоритетів на всіх міжнародних переговорах. До процесу залучені омбудсмени, дипломати, розвідувальні служби та міжнародні посередники.
Міжнародна співпраця
Нещодавно створена міжнародна коаліція з повернення українських дітей об’єднала зусилля понад 40 країн для вирішення цієї проблеми. Коаліція працює над створенням механізмів тиску на Росію, документуванням випадків викрадення та розробкою шляхів повернення дітей.
Під час моєї останньої поїздки в Запорізьку область я зустрів Олену, яка нещодавно повернула свого 9-річного сина після 8 місяців його перебування в Росії. “Коли я нарешті побачила його, він говорив російською і повторював дивні речі про ‘російський світ’. Знадобилися місяці роботи з психологами, щоб повернути йому відчуття реальності”, – поділилася жінка.
Психологічні наслідки
Психологи, які працюють з поверненими дітьми, підтверджують: більшість із них зазнали системної ідеологічної обробки. Дітям розповідали, що їхні батьки відмовилися від них, що Україна більше не існує або що вона є “ворожою державою”. Такі маніпуляції завдають глибоких психологічних травм, які потребують тривалої реабілітації.
Війна завжди найболючіше б’є по найвразливіших – і українські діти стали заручниками жорстокої політики країни-агресора. Примусове переміщення дітей з метою зміни їхньої національної ідентичності підпадає під визначення геноциду згідно з Конвенцією ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
Виявлення місцезнаходження ще 300 українських дітей – це важливий крок, але попереду ще довгий шлях. Україна продовжує боротися за кожну викрадену дитину, використовуючи всі доступні дипломатичні, правові та розвідувальні інструменти.
Як військовий журналіст, який бачив багато проявів війни, я переконаний: систематичне викрадення дітей – один із найстрашніших воєнних злочинів, який потребує негайної реакції світової спільноти та невідворотного покарання винних.
