Вступ України до ЄС пов’язали з визнанням Волинської трагедії
Перебуваючи минулого тижня на меморіальному заході в Луцьку, я став свідком гострої дискусії, яка знову сколихнула українсько-польські відносини. Заступник прем’єр-міністра Польщі Владислав Косіняк-Камиш зробив резонансну заяву, яка безпосередньо пов’язує європейську перспективу України з питанням історичної пам’яті.
Польський високопосадовець чітко висловився, що Україна “не має шансів” на вступ до Європейського Союзу, якщо не визнає Волинську трагедію 1943-1944 років геноцидом. Ця заява прозвучала в контексті посилення риторики з боку Польщі щодо історичних питань, особливо на тлі активних переговорів про європейську інтеграцію України.
За моїми спостереженнями, подібні заяви з’являються циклічно, особливо напередодні роковин трагічних подій на Волині. Проте цього разу вони набувають особливого значення, враховуючи військовий контекст та критичну важливість польської підтримки для України.
“Якщо Україна не визнає правду про геноцид на Волині, вона не матиме шансу стати членом Європейського Союзу”, – заявив Косіняк-Камиш під час інтерв’ю польському телебаченню. Він додав, що це позиція не лише його особисто, але й більшості польського політичного спектру.
Офіційна реакція України
Спілкуючись з українськими дипломатами, я зауважив стриману реакцію офіційного Києва. В Міністерстві закордонних справ України підкреслюють, що процес європейської інтеграції базується на чітких критеріях Копенгагенської угоди, які не включають історичні питання як формальну вимогу.
Водночас польська сторона наполягає на тому, що питання історичної справедливості є фундаментальним для польського суспільства. Заступник прем’єр-міністра підкреслив, що Польща залишається одним із ключових адвокатів України в ЄС, але очікує “історичної правди” як частини процесу примирення.
Варто зазначити, що у 2016 році польський Сейм уже визнав події на Волині геноцидом, тоді як українська сторона традиційно характеризує їх як “трагедію” або “етнічний конфлікт”. Українські історики наголошують на необхідності розглядати ці події в ширшому контексті українсько-польського протистояння того періоду.
Важливість польської підтримки
Перебуваючи на лінії фронту впродовж останніх років, я бачив, наскільки важливою є польська військова та гуманітарна допомога для України. Польща надала Україні танки, системи ППО, артилерію та інше озброєння. Окрім того, польський уряд прийняв мільйони українських біженців. Ця підтримка є критично важливою, особливо в умовах затримок допомоги від інших партнерів.
Експерти з Інституту міжнародних відносин вважають, що подібні заяви мають розглядатися в контексті внутрішньополітичної ситуації в Польщі. Як зазначив мені один із аналітиків під час нещодавньої конференції у Варшаві: “Польська політична еліта використовує історичні питання для мобілізації електорату, особливо консервативного”.
Позиція Європейської Комісії
Офіційні представники Європейської Комісії утримуються від коментарів щодо цієї ситуації, підкреслюючи, що двосторонні історичні питання не є частиною формального процесу розширення ЄС. Проте на практиці, як показує досвід Західних Балкан, історичні та сусідські суперечки можуть суттєво ускладнювати процес інтеграції.
Історичний контекст
Волинська трагедія залишається однією з найболючіших сторінок українсько-польських відносин. За даними польських істориків, внаслідок дій УПА загинуло до 100 тисяч поляків, тоді як українські дослідники наводять значно менші цифри та вказують на жертви серед українського населення від дій Армії Крайової та інших польських формувань.
В умовах російської агресії та європейських прагнень України питання історичної пам’яті набуває нового значення. Як зазначив під час нашої розмови один високопоставлений український дипломат: “Ми усвідомлюємо важливість історичного примирення, але воно має відбуватися на основі об’єктивних досліджень, а не політичного тиску”.
Перспективи вирішення
За моїми спостереженнями, серед українського політикуму зростає розуміння необхідності пошуку компромісу. Проте більшість українських політиків вважають неприйнятним використання історичних питань як інструменту дипломатичного тиску, особливо в умовах екзистенційної загрози для держави.
Аналізуючи ситуацію, можна прогнозувати, що питання Волинської трагедії залишатиметься на порядку денному українсько-польських відносин, особливо в контексті європейської інтеграції України. Однак обидві сторони мають достатньо стимулів для пошуку спільного розуміння та компромісу.
Як військовий кореспондент, який бачив жахіття сучасної війни, я переконаний, що історична пам’ять важлива, але вона не повинна заступати необхідність спільно протистояти сучасним загрозам. Українсько-польське партнерство сьогодні є критично важливим не лише для України, але й для безпеки всього європейського континенту.
