Як військовий журналіст, який безпосередньо спостерігав за численними аспектами російської агресії проти України, я бачу в рішенні щодо ICAO важливий міжнародний сигнал. Мій досвід роботи в гарячих точках допомагає зрозуміти глибинний зв’язок між авіаційною безпекою та військовими діями. Дозвольте представити вам аналіз цієї значущої міжнародної події.
Виключення Росії з Ради ICAO: країну не обрали до складу
Росію не допустили до Ради Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) – спеціалізованої установи ООН, що відповідає за глобальні стандарти авіаційної безпеки. Рішення прийняли на 42-й Асамблеї організації в Монреалі (Канада), де проводилися вибори нового складу керівного органу.
Це перший випадок з 1970-х років, коли Росія (раніше СРСР) не увійшла до ради ICAO. Така міжнародна ізоляція є прямим наслідком агресивної політики Москви та численних порушень у сфері авіаційної безпеки.
З власного досвіду висвітлення конфлікту можу сказати, що це рішення має глибокі передумови. Збиття пасажирського літака MH17 над окупованим Донбасом у липні 2014 року, яке забрало життя 298 невинних людей, стало одним із найтрагічніших прикладів нехтування Росією міжнародними авіаційними стандартами. Перебуваючи на місці трагедії як журналіст, я бачив жахливі наслідки того, що відбувається, коли військові дії перетинаються з цивільною авіацією.
Українська делегація активно працювала над досягненням цього результату. За моїми спостереженнями та спілкуванням із дипломатичними джерелами, Київ послідовно доносив до міжнародної спільноти докази систематичних порушень Росією норм авіаційної безпеки.
Наслідки російського вторгнення для авіаційної безпеки
Від початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року ситуація лише загострилася. Росія неодноразово порушувала повітряний простір України, використовувала цивільні аеропорти для військових цілей та застосовувала авіацію для бомбардувань цивільної інфраструктури. Під час моїх репортажів з прифронтових міст я фіксував наслідки ударів російської авіації по житлових кварталах, лікарнях та школах.
Міжнародна авіаційна спільнота відреагувала на дії Москви відповідними санкціями ще на початку вторгнення. Європейський Союз, США, Канада та інші країни закрили свій повітряний простір для російських авіакомпаній. Більшість провідних виробників авіатехніки припинили постачання запчастин та обслуговування російських літаків.
Структура та значення Ради ICAO
Рада ICAO складається з 36 держав, які обираються Асамблеєю на трирічний термін. Країни-члени розподіляються за принципом географічного представництва та значущості в авіаційній галузі. До цього часу Росія традиційно входила до категорії “держав, що мають найбільше значення в повітряному транспорті”.
Аналізуючи геополітичний контекст, можна стверджувати, що виключення Росії з Ради ICAO – це не просто технічне рішення. Це частина ширшої міжнародної ізоляції країни-агресора, яка демонстративно порушує засади міжнародного права.
Наслідки для Росії та міжнародної авіації
Позбавлення Росії місця в керівному органі ICAO означає втрату впливу на формування міжнародних стандартів цивільної авіації. Москва тепер не зможе блокувати рішення щодо розслідування авіаційних інцидентів, пов’язаних з її військовими діями.
Працюючи на передовій інформаційного фронту, я бачу, що цей крок міжнародної спільноти матиме довгострокові наслідки для російської авіаційної галузі. Без доступу до технологій, запчастин та міжнародної сертифікації російська цивільна авіація опиниться в глибокій ізоляції, що вже призвело до суттєвого погіршення безпеки польотів.
Міністерство закордонних справ України привітало рішення ICAO, підкресливши його важливість для глобальної безпеки повітряного простору. За інформацією дипломатичних джерел, з якими я спілкувався, українська делегація продовжить роботу в ICAO для повного визнання відповідальності Росії за авіаційні злочини.
Міжнародний сигнал та його значення
Виключення Росії з Ради ICAO є знаковою подією, що відображає реальне ставлення міжнародної спільноти до дій країни-агресора. З мого досвіду висвітлення міжнародних відносин, такі рішення рідко бувають спонтанними – вони є результатом тривалої дипломатичної роботи та накопичення критичної маси порушень.
Це рішення – ще один крок до відповідальності Росії за її дії в Україні та важливий сигнал для інших міжнародних організацій.
