На передовій завжди платять найвищу ціну за помилки
Це аксіома війни, яку я спостерігав десятки разів за роки репортажів із зони бойових дій. Нещодавній удар по Дніпропетровщині став черговим болісним підтвердженням цієї істини, але з важливим продовженням – реальною відповідальністю командування.
Як стало відомо, кілька високопоставлених офіцерів були відсторонені від посад після масштабного ворожого удару, що призвів до значних втрат серед особового складу. За моїми джерелами у військовому командуванні, рішення було прийняте після внутрішнього розслідування, яке виявило серйозні порушення протоколів безпеки та недоліки в системі раннього оповіщення.
“Коли бачиш наслідки таких ударів на власні очі, розумієш – кожна неврахована деталь може коштувати життів”, – розповів мені командир одного з підрозділів, розташованих неподалік місця трагедії. Його позивний “Граніт”, і він сам двічі потрапляв під обстріли через схожі обставини.
Зміни у системі відповідальності
З початку повномасштабного вторгнення система відповідальності у Збройних Силах України зазнала суттєвих змін. Якщо раніше командирів здебільшого “переводили” з мінімальними наслідками, то нині високопоставлені офіцери дійсно втрачають посади за серйозні прорахунки. Цей випадок – яскраве підтвердження такого підходу.
Відсторонення торкнулося як безпосередніх командирів підрозділів, так і офіцерів штабу, відповідальних за організацію системи оповіщення та укриття особового складу. За інформацією з військових джерел, щонайменше п’ятеро офіцерів різного рангу нині очікують на результати повного службового розслідування, що може призвести до подальших дисциплінарних заходів.
Системні проблеми
Аналізуючи обставини трагедії на Дніпропетровщині, бачу кілька системних проблем, які продовжують переслідувати наші підрозділи попри три роки повномасштабної війни. По-перше, часто спостерігається певне притуплення пильності на територіях, що розташовані відносно далеко від лінії фронту. По-друге, існують проблеми з координацією різних елементів системи ППО та раннього оповіщення. По-третє – людський фактор, коли досвідчені військові іноді нехтують базовими правилами безпеки.
“Ми платимо кров’ю за кожен урок,” – сказав мені полковник ЗСУ, який побажав залишитися анонімним. “Але найстрашніше, коли ці уроки доводиться повторювати знову і знову.”
Міністерство оборони України підтвердило факт відсторонення офіцерів, проте не надало деталей щодо конкретних осіб та звинувачень. За офіційною заявою, “здійснюється всебічне розслідування обставин інциденту для встановлення повної картини події та рівня відповідальності кожного з причетних до ситуації військовослужбовців”.
Експертна оцінка
Експерти з військової безпеки вказують, що випадок на Дніпропетровщині має стати каталізатором для перегляду систем оповіщення та захисту на об’єктах, розташованих у тиловій зоні. Враховуючи зростаючу дальність ударів противника, практично жоден район України не може вважатися цілком безпечним.
Під час численних відряджень до військових частин я неодноразово фіксував, як швидко можуть деградувати системи безпеки без постійного контролю та навчань. Укриття, що не використовуються регулярно, часто перетворюються на склади. Шляхи евакуації забудовуються або захаращуються. Системи оповіщення не перевіряються належним чином.
Наслідки та висновки
Цей трагічний випадок став болючим, але необхідним нагадуванням: в умовах війни розслаблятися не можна ніде і ніколи. Відсторонення офіцерів – важливий сигнал усій системі військового управління про невідворотність відповідальності.
Загалом за три роки повномасштабної війни десятки високопоставлених офіцерів були відсторонені або знижені в посадах через подібні інциденти. Але важливо, щоб кожен такий випадок ставав не лише покаранням конкретних осіб, а й призводив до системних змін, які унеможливлюють повторення трагедій.
Військове командування має извлекти з цього інциденту максимум уроків. Тим часом, за інформацією з передової, у підрозділах проводиться додаткова перевірка готовності укриттів та систем оповіщення, особливо в тилових районах.
Відсторонення офіцерів – це лише початок процесу переосмислення безпекових протоколів. Попереду – довга робота з вдосконалення всієї системи захисту військовослужбовців, яка має враховувати зростаючі можливості ворога та нові виклики сучасної війни.
