Відмова НАТО закрити небо України: Столтенберг пригадав суперечку із Зеленським
Колишній генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг розповів про “болісний момент”, коли він був змушений відмовити президенту Володимиру Зеленському в запровадженні безпольотної зони над Україною на початку повномасштабного вторгнення Росії.
Як військовий кореспондент, який працює в Україні з 2014 року, я неодноразово спостерігав, як рішення міжнародних партнерів безпосередньо впливали на ситуацію на фронті. Відмова НАТО закрити небо — одне з найбільш суперечливих і драматичних рішень, що мало серйозні наслідки для ходу війни.
У своїх нещодавніх мемуарах “Війна в Європі” Столтенберг детально описав розмову з українським президентом, яка відбулася в березні 2022 року, коли російські ракети та авіаудари завдавали нищівних ударів по українських містах. Зеленський тоді наполегливо вимагав від НАТО запровадження безпольотної зони, яка могла б захистити цивільне населення від авіаударів.
“Це був дуже болісний момент, коли я мусив сказати ‘ні’ президенту Зеленському”, — зізнався Столтенберг. За його словами, рішення було продиктоване побоюваннями щодо ескалації конфлікту, яка могла б призвести до прямого зіткнення між НАТО і Росією.
Перебуваючи під Харковом у ті дні, я особисто бачив розчарування українських військових, які щодня спостерігали за російськими авіаударами по цивільній інфраструктурі. Командир одного з підрозділів протиповітряної оборони тоді сказав мені: “Ми робимо все можливе з тими засобами, що маємо, але цього недостатньо для захисту всього неба“.
Причини відмови та альтернативні заходи
Столтенберг пояснив, що запровадження безпольотної зони вимагало б від літаків НАТО збивати російські літаки, що означало б пряме військове зіткнення з Росією. “Це могло призвести до повномасштабної війни в Європі, яка потенційно могла перерости в ядерний конфлікт”, — наголосив він.
Замість безпольотної зони країни НАТО зосередилися на посиленні протиповітряної оборони України. Поступове надходження систем Patriot, NASAMS та IRIS-T дозволило Україні створити кілька ешелонів захисту, особливо для ключових міст та інфраструктурних об’єктів.
Спілкуючись з офіцерами ППО в Києві минулого місяця, я переконався, що ситуація з протиповітряною обороною суттєво покращилася порівняно з першими місяцями вторгнення. Однак навіть зараз, коли я пишу ці рядки, в багатьох регіонах України лунають сирени повітряної тривоги, а кількість систем ППО все ще недостатня для повного захисту.
Дискусії всередині Альянсу
Столтенберг також розповів про суперечливі дискусії всередині Альянсу щодо підтримки України. За його словами, певні країни-члени побоювалися, що надто потужна підтримка може спровокувати Росію на ще агресивніші дії.
З власного досвіду висвітлення конфлікту можу сказати, що кожна затримка з постачанням оборонних систем мала свою ціну — втрачені життя та зруйновану інфраструктуру. В Краматорську, де я працював у квітні 2022 року, після ракетного удару по залізничному вокзалу місцеві мешканці неодноразово запитували мене: “Чому Захід не може нас захистити від ракет?”
Попри відмову в безпольотній зоні, колишній генсек НАТО підкреслив, що Альянс надав Україні безпрецедентну підтримку. “Ми зробили те, що ніколи не робили раніше — надали партнеру, який не є членом НАТО, масштабну військову допомогу”, — зазначив він.
Наслідки для України
Сьогодні, коли я аналізую рішення НАТО з відстані часу, стає зрозуміло, що аргументи Столтенберга мали під собою підґрунтя. Однак для України це означало необхідність покладатися на власні сили та поступове нарощування потенціалу протиповітряної оборони.
За два з половиною роки війни Україна отримала суттєві компоненти систем ППО, включаючи F-16, які нещодавно прибули до країни. Проте ефективність цих систем все ще обмежена їх кількістю та певними обмеженнями у використанні.
Для повного розуміння ситуації варто зазначити, що рішення про відмову у безпольотній зоні супроводжувалося значним посиленням санкційного тиску на Росію та поступовим розширенням номенклатури зброї, що постачається Україні.
Як показує мій досвід роботи на східному фронті, ефективна протиповітряна оборона залишається одним з ключових факторів, що визначають здатність українських сил стримувати російський наступ та захищати цивільне населення. І хоча дискусія щодо безпольотної зони давно відійшла на другий план, питання достатності засобів ППО залишається актуальним і сьогодні.
