Свідчення воєнних злочинів на Харківщині
Як військовий кореспондент, який вже понад десять років висвітлює події на сході України, я завжди намагаюсь залишатись об’єктивним, але деякі епізоди цієї війни викликають лише одне відчуття – глибокого обурення та скорботи. Вчора стало відомо про чергове порушення не лише законів війни, але й базових принципів людяності.
Російські окупанти розстріляли двох мирних мешканців Харківщини, які намагались евакуюватись із зони бойових дій, тримаючи білий прапор – загальновизнаний символ капітуляції та мирних намірів. Ця трагедія сталась у Вовчанській громаді, де бойові дії тривають з особливою інтенсивністю після наступу російських військ на півночі Харківської області.
За інформацією обласної прокуратури, чоловіки підняли білий прапор, сигналізуючи про відсутність зброї та мирні наміри. Попри це, російські військові відкрили вогонь на ураження.
“Російські окупанти підступно вбили двох мирних жителів, які намагались евакуюватись із зони бойових дій, маючи при собі білий прапор”, – повідомили в прокуратурі.
Будучи на передовій багато разів, я неодноразово ставав свідком того, як мирні жителі намагаються покинути небезпечні території. Це завжди найтяжчий момент – коли люди з піднятими руками, часто з білими хустками або імпровізованими прапорами, виходять назустріч невідомості. В більшості випадків українські військові та навіть, як це не дивно звучить, противник дотримувались неписаного кодексу війни: не стріляти по беззбройних.
Але цей випадок – чергове свідчення того, що для деяких російських підрозділів жодні закони та конвенції не писані. За моїми спостереженнями, така поведінка стає все більш системною з боку окупаційних сил.
Розслідування воєнних злочинів
Прокуратура Харківської області вже розпочала досудове розслідування за фактом порушення законів та звичаїв війни, поєднаного з умисним вбивством (ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України). Слідчі дії проводяться за координацією Офісу Генерального прокурора.
Для мене, як для журналіста, який висвітлював події в Іраку та інших гарячих точках, така поведінка військових – це однозначний воєнний злочин, який порушує фундаментальні положення Женевських конвенцій та міжнародного гуманітарного права.
Білий прапор у всьому світі визнається символом припинення вогню та мирних намірів. Це сигнал, який повинен захищати цивільних у зоні конфлікту. Порушення цього правила – це не просто порушення конвенцій, це навмисне нехтування базовими принципами людяності.
Ситуація на Вовчанському напрямку
Вовчанський напрямок залишається одним з найгарячіших на Харківщині. З травня 2024 року російські війська намагаються просунутись вглиб української території саме через цей район. За моїми оцінками та інформацією від військових контактів, у цьому районі діють підрозділи російської регулярної армії, а не мобілізовані з так званих “ЛНР/ДНР”, що робить такі воєнні злочини ще більш промовистими – це системна, а не спорадична практика.
Цивільне населення Вовчанської громади опинилось у надзвичайно складній ситуації – залишатись означає ризикувати життям під постійними обстрілами, а евакуйовуватись – наражатись на ризик свавільного вогню окупаційних сил.
Українська влада продовжує докладати зусиль для евакуації цивільних з небезпечних районів Харківщини, але, на жаль, не всі мають можливість покинути свої домівки офіційними евакуаційними коридорами. Саме тому люди часто намагаються вийти самостійно, сподіваючись на дотримання хоча б базових правил війни противником.
Перспективи міжнародного правосуддя
За час своєї роботи на Донбасі з 2014 року я бачив десятки подібних трагічних випадків. На жаль, більшість з них так і залишаться безкарними, допоки міжнародне правосуддя не запрацює на повну силу щодо воєнних злочинів Росії в Україні.
Важливо розуміти, що кожен такий випадок ретельно документується українською стороною та міжнародними організаціями. Ці матеріали стануть частиною майбутніх судових процесів проти воєнних злочинців. Міжнародні експерти з воєнних злочинів, з якими я спілкувався останніми місяцями, запевняють: безкарність не триватиме вічно, рано чи пізно справедливість восторжествує.
Трагедія в Вовчанській громаді – це не просто ще один епізод війни, це болючий нагадування про те, що цивільне населення завжди залишається найбільш вразливою стороною будь-якого збройного конфлікту. І лише повне дотримання міжнародного гуманітарного права всіма сторонами може зменшити ці страждання.
