Узаконення житла росіянами на окупованих територіях: як солдати захоплюють майно
Із самого початку повномасштабного вторгнення я спостерігав, як російські окупанти впроваджують власні “закони” на захоплених територіях України. Особливо цинічним є процес “узаконення” привласненого житла – схема, що перетворює мародерство на “легальну” процедуру. За моїми даними, зібраними під час численних поїздок на деокуповані території, ця практика набула системного характеру в усіх окупованих регіонах.
Минулого тижня мені вдалося поспілкуватися з родиною Коваленків з Мелітополя, яка змогла виїхати на підконтрольну Україні територію. Їхня історія вражає своєю типовістю – і трагізмом. “Ми виїхали у березні 2022-го, коли стало зрозуміло, що росіяни нікуди не підуть. Через два місяці сусіди повідомили, що в нашій квартирі оселився російський офіцер з родиною”, – розповіла мені Олена Коваленко.
Згідно з інформацією від кількох незалежних джерел, окупаційна адміністрація створила спеціальні “комісії з інвентаризації безхазяйного майна”. На практиці ці органи займаються легалізацією захоплення житла, що належить українцям, які виїхали.
Механізм привласнення житла
Російські військові отримують пріоритетне право на “заселення” в такі помешкання. Процес включає кілька етапів: спочатку виявлення “порожніх” квартир, потім “інвентаризація” та подальше “оформлення” на нових мешканців.
“Мій брат залишився в Бердянську. За його словами, достатньо просто повідомити в окупаційну адміністрацію про “безхазяйне” житло, і за кілька днів туди вже хтось заселяється”, – розповів мені колишній мешканець Бердянська Сергій, з яким я спілкувався під час підготовки матеріалу.
Особливо цинічним є те, що окупанти навіть створили видимість “правової процедури“. Згідно з т.зв. “указом” глави окупаційної адміністрації Запорізької області, майно, власники якого “невідомі або виїхали”, підлягає “інвентаризації” з подальшою передачею новим “власникам”. Фактично це означає узаконення мародерства.
Масштаби проблеми
За моїми підрахунками, заснованими на даних від місцевих джерел, у Мелітополі таким чином було “перерозподілено” щонайменше 1200 квартир і будинків, у Бердянську – близько 800, у Маріуполі ситуація ще гірша – тисячі помешкань.
У Маріуполі, місті, яке я відвідував до окупації десятки разів, ситуація набуває особливо цинічних форм. Нові російські “мешканці” заселяються не лише у вцілілі квартири, але й активно беруть участь у відбудові пошкоджених – звісно, з подальшим “правом власності” на них. Окупаційна влада перетворила трагедію міста на можливість для масштабного “переділу” нерухомості.
На тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей, за свідченнями місцевих мешканців, з якими мені вдалося встановити зв’язок, діє аналогічна система. Там “перерозподіл” житла почався ще раніше, одразу після вторгнення.
Правові наслідки
Українські правозахисники, з якими я консультувався при підготовці цього матеріалу, підкреслюють, що такі дії є прямим порушенням міжнародного гуманітарного права. Конвенція про захист цивільного населення під час війни чітко забороняє присвоєння приватної власності окупаційними силами.
Міжнародні експерти, зокрема представники ООН, з якими я спілкувався раніше, кваліфікують такі дії як військові злочини. Усі причетні до схем “узаконення” привласненого майна рано чи пізно постануть перед міжнародним правосуддям.
Тим часом, окупаційна влада не зупиняється на житлі. За моїми даними, аналогічні схеми застосовуються і до комерційної нерухомості, земельних ділянок, транспортних засобів.
Поради постраждалим
Усі постраждалі, з якими мені вдалося поговорити, зберігають документи на своє майно. “Ми маємо всі правовстановлюючі документи, сплачували податки, комунальні послуги. Це наша власність, і ніякі окупаційні “закони” не можуть цього змінити”, – говорить Марина з Енергодара, яка виїхала звідти у квітні 2022 року.
Українська влада рекомендує громадянам зберігати всі документи, що підтверджують право власності. Після деокупації всі незаконні дії щодо майна будуть скасовані, а постраждалі зможуть повернути свою власність або отримати компенсацію за завдані збитки.
Окупаційні “закони” не мають жодної юридичної сили з точки зору міжнародного права. Привласнення чужого майна, навіть під виглядом “законних процедур”, залишається злочином. Українці повернуться до своїх домівок, а всі причетні до мародерства відповідатимуть за свої дії.
Попри намагання створити видимість “законності”, дії окупантів – це звичайне мародерство, прикрите папірцями з фальшивими печатками. І це ще одне свідчення того, що Росія веде війну не лише проти української армії, але й проти всього українського народу та його права на власне житло і гідне життя на своїй землі.
