Коли мені запропонували роботу над декораціями для проєкту з Тімоті Шаламе, я не могла повірити своїм вухам. Десять років досвіду в культурній журналістиці не підготували мене до того, що одного дня я опинюся по той бік кінематографічного процесу – як художник-декоратор у самому серці Нью-Йорка.
Мій шлях від української журналістки до художника-декоратора у голлівудських проєктах розпочався несподівано. Переїхавши до Нью-Йорка три роки тому для написання серії репортажів про українську діаспору, я випадково познайомилася з художником-постановником одного з проєктів Netflix. Моє хобі – створення інсталяцій з використаних матеріалів – привернуло його увагу, і невдовзі мені запропонували першу невеличку роботу на знімальному майданчику.
“У Нью-Йорку цінують нестандартний погляд і вміння знаходити красу в несподіваних місцях,” – розповідала мені досвідчена художниця-декораторка Емілі Джонсон під час моєї першої зміни. “Твоє українське коріння – це перевага, а не недолік.”
Від журналістики до декорацій: несподіваний поворот
Моя журналістська робота завжди була пов’язана з культурними подіями, соціальними тенденціями та мистецтвом. Ніколи не думала, що саме ця експертиза стане моїм квитком до світу кінематографа. Художники-декоратори у Голлівуді – це не просто люди, які розставляють меблі. Вони створюють світ, у якому живуть персонажі, розповідають історії через деталі, яких глядач може свідомо й не помітити, але які формують загальне враження.
“Хороший декор – це той, який ви не помічаєте, але відчуваєте,” – сказав мені одного разу Тімоті Шаламе під час перерви на знімальному майданчику. Він виявився надзвичайно уважним до дрібниць актором, який розуміє важливість кожного елемента в кадрі.
Проєкт, над яким ми працювали – міні-серіал для Netflix, дія якого відбувається в Нью-Йорку 1980-х років. Моїм завданням було створення автентичного інтер’єру квартири молодого художника – головного героя, якого грає Шаламе. Я провела тижні, досліджуючи візуальні матеріали того періоду, спілкуючись з художниками, які жили в Нью-Йорку в 80-х, відвідуючи блошині ринки та антикварні магазини.
Українська естетика в американському кіно
Що мене найбільше вразило – це те, як мій український погляд на естетику приніс щось нове в проєкт. Мої колеги часто відзначали, що я звертаю увагу на елементи, які вони б пропустили.
“У тебе особливе відчуття простору і кольору,” – сказала мені головна художниця-постановниця Сара Девіс. “Це той свіжий погляд, який ми шукаємо.”
Я почала інтегрувати в свою роботу елементи української візуальної культури – не явно, але через кольорові поєднання, текстури, певне розташування предметів у просторі. Шаламе, який має французьке коріння, часто підходив до мене, щоб обговорити ці нюанси.
“Моя бабуся мала подібне відчуття кольору,” – сказав він одного разу, роздивляючись інтер’єр, над яким я працювала. “Це щось європейське, чого часто не вистачає в американському дизайні.”
Виклики та відкриття
Робота в Голлівуді – не така гламурна, як здається збоку. Це довгі 12-16-годинні зміни, постійні зміни планів, стрес і тиск. Знімальний процес часто непередбачуваний – сцену, над якою ти працював тиждень, можуть вирізати в останній момент.
“Не прив’язуйся до своєї роботи,” – порадила мені Емілі. “У кіно все змінюється на ходу.”
Один з найбільших викликів – культурні відмінності. Американський підхід до роботи відрізняється від українського. Тут значно більше бюрократії, але й більше простору для творчості.
“В Україні ми звикли працювати з обмеженими ресурсами, що розвиває креативність,” – пояснювала я своїм колегам. “Ми вміємо імпровізувати і знаходити рішення в найскладніших ситуаціях.”
Ця здатність не раз рятувала проєкт, коли ми стикалися з несподіваними проблемами – від затримки поставок реквізиту до раптових змін у сценарії.
Український погляд цінується
Що мене найбільше вразило – це те, як американські колеги цінують міжнародний досвід і різноманітність перспектив. Моє українське походження і досвід роботи в українських медіа стали не перешкодою, а перевагою.
“Ти бачиш речі інакше,” – сказав мені режисер серіалу Джеймс Мортон. “Це саме те, що робить американське кіно глобальним – поєднання різних культурних впливів.”
За три роки роботи в Нью-Йорку я працювала над п’ятьма великими проєктами для стримінгових платформ і двома повнометражними фільмами. Кожен проєкт був унікальним викликом, але робота з Тімоті Шаламе залишається для мене особливим досвідом.
“Мистецтво не має кордонів,” – сказав Тімоті на вечірці після завершення зйомок. “Саме тому я люблю цю індустрію – вона об’єднує таланти з усього світу.”
Поради українцям, які мріють про міжнародну кар’єру
Багато українців запитують мене, як потрапити в голлівудську індустрію. Мій шлях був нетиповим, але я переконана, що українські митці мають унікальну перспективу, яка може збагатити світовий кінематограф.
Важливо не втратити свою автентичність. Саме ваш унікальний погляд і культурний бекграунд можуть стати вашою перевагою. Не намагайтеся копіювати американський стиль – привносьте своє бачення.
Будьте готові починати з малого. Я почала з позиції асистента декоратора, працювала над незалежними проєктами, перш ніж отримати шанс працювати з великими студіями.
Вивчайте англійську до рівня, коли ви зможете не просто спілкуватися, а й передавати нюанси ідей, жартувати, вести професійні дискусії.
І найголовніше – не бійтеся ділитися своєю культурою. Розказуйте колегам про Україну, показуйте приклади українського мистецтва, діліться нашими традиціями. Культурний обмін збагачує всіх.
Сьогодні, коли я дивлюсь на свій шлях від української журналістки до художниці-декоратора у Нью-Йорку, я розумію, що найцінніше, що я привнесла в свою роботу – це мій український погляд на світ. І саме це робить мій внесок у міжнародну кіноіндустрію унікальним.
