Останніми місяцями з’явилася тривожна тенденція – росіяни почали масово переправляти українських військовополонених до Чечні. Перебуваючи там під контролем кадирівців, наші захисники опиняються в особливо складних умовах. Ця практика викликає занепокоєння не лише через віддаленість від лінії фронту, а й через репутацію чеченського режиму.
Кадирівська Чечня для полонених українців – це додатковий рівень ізоляції та правової невизначеності. Як військовий кореспондент, який висвітлює конфлікт з 2014 року, я бачу в цьому чітку стратегію Кремля, спрямовану на кілька ключових цілей.
Географічна ізоляція як стратегія тиску
Переміщення полонених на територію Чечні – за тисячі кілометрів від України – це насамперед створення додаткових перешкод для моніторингу їхнього стану міжнародними організаціями. У регіоні, де Рамзан Кадиров встановив власну систему контролю, доступ Червоного Хреста та інших гуманітарних місій стає ще більш обмеженим.
“Переміщення наших хлопців у Чечню – це не випадковість, а добре спланована тактика максимальної ізоляції“, – розповів мені офіцер ГУР, який займається питаннями обміну полоненими. За його словами, віддаленість від основних центрів утримання полонених ускладнює включення цих військових у списки на обмін.
Пропагандистський інструмент Кадирова
Для самого Кадирова українські полонені стали зручним інструментом пропаганди. Відеоролики з примусовими “інтерв’ю” захоплених українців регулярно з’являються на його каналах у соцмережах. На цих записах полонені під очевидним тиском читають заздалегідь підготовлені тексти, засуджуючи українську владу.
Мій колега, який протягом трьох місяців перебував у полоні (хоч і не в Чечні), після звільнення розповів: “Нас змушували говорити перед камерою те, що вони хотіли почути. Відмова означала фізичне покарання”.
У випадку з Чечнею ситуація ускладнюється ще й тим, що Кадиров використовує полонених для зміцнення власного іміджу – як перед Путіним, так і перед місцевим населенням, демонструючи свою значущість у російській військовій машині.
Умови утримання під кадирівським контролем
За свідченнями звільнених українських військових, умови утримання в Чечні характеризуються особливою жорстокістю. Полонені розміщуються в спеціально обладнаних приміщеннях, часто підвальних, де до них застосовуються методи психологічного тиску та фізичного насильства.
“Кадирівці використовують тактику залякування та демонстративної жорстокості, щоб зламати волю полонених”, – зазначив співробітник правозахисної організації, яка документує військові злочини. Він підкреслив, що специфіка чеченського регіону дозволяє приховувати порушення Женевських конвенцій від міжнародного співтовариства.
Особливе занепокоєння викликає практика використання полонених у пропагандистських відеороликах, де їх змушують висловлювати вдячність Кадирову або засуджувати власне командування.
Кремлівська логіка: чому саме Чечня?
Рішення Москви відправляти полонених українців до Чечні має кілька стратегічних причин:
1. Створення додаткового бар’єру для міжнародного моніторингу – Чечня залишається одним із найбільш закритих регіонів Росії.
2. Використання репутації Кадирова та його бійців як особливо жорстоких для психологічного тиску на українських військових.
3. Зміцнення ролі Кадирова у війні, надаючи йому контроль над значущим “ресурсом” – полоненими, які можуть бути використані для обміну.
4. Розосередження полонених по різних регіонах ускладнює процес їхнього обліку та подальшого обміну.
“Путін дає Кадирову такі ‘подарунки’, щоб тримати його задоволеним і лояльним”, – пояснив мені один із військових аналітиків. “Контроль над українськими полоненими – це і статус, і влада, і додатковий інструмент впливу”.
Реакція України та міжнародної спільноти
Українська сторона неодноразово висловлювала протест проти переміщення полонених до Чечні. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими підкреслює, що така практика суперечить міжнародному гуманітарному праву, яке вимагає утримання полонених у безпечних умовах, віддалених від зони бойових дій, але не передбачає їх переміщення на такі значні відстані.
Міжнародні правозахисні організації, включаючи Human Rights Watch та Amnesty International, також висловили занепокоєння щодо долі українських військових у Чечні, вказуючи на систематичні порушення прав людини в цьому регіоні.
Перспективи звільнення
Включення полонених, які перебувають у Чечні, до списків на обмін залишається складним завданням. За словами українських переговірників, російська сторона часто не надає повної інформації про місцезнаходження всіх полонених, особливо тих, хто перебуває під контролем Кадирова.
“Кожен обмін – це результат надзвичайно складних переговорів”, – розповів представник Координаційного штабу. “Коли йдеться про полонених у Чечні, ми стикаємося з додатковим рівнем складності, оскільки там діють свої, часто непрозорі правила”.
Попри це, українська сторона продовжує наполягати на поверненні всіх військовополонених, незалежно від місця їх утримання, і документує всі випадки порушення міжнародного гуманітарного права для подальших правових дій.
Висновки
Переміщення українських військовополонених до Чечні – це не просто логістичне рішення Росії, а цілеспрямована стратегія, що має на меті ускладнити процес обміну, посилити психологічний тиск на полонених та їхні родини, а також зміцнити позиції Кадирова в системі російської військово-політичної ієрархії.
Для України та міжнародної спільноти це створює додаткові виклики у сфері захисту прав військовополонених та вимагає посилення дипломатичного тиску не лише на Москву, але й безпосередньо на чеченський режим.
Перебуваючи в Чечні, українські захисники опиняються в подвійній пастці – російського полону та кадирівської системи, де міжнародне право часто поступається місцевим “правилам”. І саме тому доля цих людей вимагає особливої уваги та невідкладних дій як з боку України, так і з боку міжнародних організацій.
