Українські солдати з окупованих територій: війна за рідний дім
Останні два роки для багатьох українців стали часом випробувань, але особливо важким цей період виявився для тих, хто втратив свої домівки через російську окупацію. Саме ці люди часто стають найбільш мотивованими захисниками України.
Під час моїх численних поїздок на фронт я зустрічав десятки бійців, які воюють не просто за свою країну, а за конкретні вулиці, будинки і двори, де пройшло їхнє дитинство. Їхні історії – це особливий вимір цієї війни, про який важливо говорити.
Особисті історії воїнів
Сергій з Маріуполя служить у 36-й окремій бригаді морської піхоти. Його будинок знищено російською авіацією у березні 2022 року. “Коли я бачу фото розбомбленого міста, це як ніж у серце. Але щоразу, коли йду в бій, згадую наш двір, школу, парк – і розумію, за що воюю. Це не просто територія на карті, це моє життя, яке в мене вкрали,” – розповідає він, показуючи на телефоні довоєнні фото своєї родини на тлі Азовського моря.
Особливість солдатів з окупованих територій полягає в тому, що для них ця війна має абсолютно конкретне обличчя. Вони захищають не абстрактні кілометри території, а місця, з якими пов’язані їхні особисті спогади та історії.
“Моя мама залишилася в окупації. Щовечора, коли є зв’язок, я телефоную їй. Ці розмови тривають лише кілька хвилин – довше небезпечно. Вона каже пошепки, що чекає на мене, що вірить у ЗСУ,” – ділиться Олексій з Нової Каховки, боєць 128-ї гірсько-штурмової бригади.
Статистика та факти
За офіційними даними Міністерства оборони України, кожен п’ятий військовослужбовець у підрозділах, що діють на південному та східному напрямках, має безпосередній зв’язок з окупованими територіями – це або їхня мала батьківщина, або там залишилися рідні.
Під час бойових завдань поблизу Запоріжжя я познайомився з Маріною, медиком одного з штурмових підрозділів. До війни вона працювала в лікарні в Сєвєродонецьку.
“Для мене кожен виїзд на бойове завдання – це крок до повернення додому. Я знаю кожен куточок свого міста, і коли мене питають, за що я воюю, я просто показую фото нашої лікарні до і після російських “визволителів”. Більше слів не потрібно,” – каже вона, не приховуючи сліз.
Особлива мотивація та військова цінність
Командири підрозділів відзначають, що бійці з окупованих територій часто проявляють виняткову мотивацію та стійкість. “Вони воюють з особливою наполегливістю. Для них це не просто виконання бойового завдання – це особиста місія,” – пояснює командир взводу однієї з бригад, яка діє на Донеччині.
Важливим аспектом є також те, що військові з окупованих територій часто мають цінні знання місцевості, інфраструктури та населених пунктів, що може бути критично важливим під час планування операцій з деокупації.
Андрій з Херсона служить у розвідувальному підрозділі. Він розповідає, як допомагав планувати операції під час звільнення правобережної частини Херсонської області: “Я знав кожен провулок, кожен брід через річку, кожну висоту, звідки зручно вести спостереження. Ця інформація неоціненна, її немає на жодних картах.”
Шлях додому
Проте шлях додому для багатьох затягується. Військовослужбовці з окупованих територій усвідомлюють, що попереду ще багато випробувань. Особливо складно тим, хто втратив зв’язок з рідними, які залишилися під окупацією.
“Мій батько відмовився евакуюватися з Донецька. Останній раз ми говорили по телефону рік тому. Я не знаю, чи живий він зараз, чи здоровий. Ця невідомість вбиває,” – ділиться Віктор, артилерист.
Часто військові з окупованих територій стають “живими легендами” у своїх підрозділах. Їхні історії надихають побратимів, особливо у важкі моменти.
Роль у деокупаційних операціях
Командування ЗСУ визнає особливу роль таких військовослужбовців. За даними Генерального штабу, бійці з окупованих територій часто призначаються на ключові посади в підрозділах, що готуються до деокупаційних операцій.
“Найсильніша мотивація – це воювати за свою землю в буквальному сенсі цього слова. Ці люди знають, що таке втратити дім, і не з чуток розуміють, від чого захищають решту України,” – відзначає офіцер оперативного управління однієї з бригад.
Окрема категорія – це військові, чиї домівки знаходяться в так званій “сірій зоні” або на лінії зіткнення. Вони часто бачать свої населені пункти лише через приціл або з безпілотника.
“Мій будинок – за три кілометри від наших позицій. Іноді я бачу його дах через бінокль. Дивне відчуття – бути так близько і так далеко водночас,” – розповідає Дмитро, кулеметник з Бахмутського району.
Психологічна підтримка
Психологи військових підрозділів відзначають, що робота з бійцями з окупованих територій має свою специфіку. Таким військовим важливо надавати додаткову психологічну підтримку, оскільки вони часто переживають подвійний стрес – і від бойових дій, і від втрати дому та непевності щодо долі близьких.
“Ми створюємо для них спеціальні групи підтримки, де вони можуть ділитися своїми переживаннями з тими, хто опинився в схожій ситуації. Це допомагає не замикатися в собі,” – пояснює військовий психолог Олена Ковальчук.
Віра в майбутнє
Незважаючи на всі труднощі, більшість військових з окупованих територій зберігають оптимізм і віру в перемогу. Вони часто стають ініціаторами різноманітних проєктів допомоги цивільному населенню деокупованих територій.
“Після звільнення нашого селища я організував збір коштів на відновлення школи. Розумію, як важливо показати людям, що Україна повертається не лише зі зброєю, але й з турботою,” – розповідає Павло, військовослужбовець з Харківської області.
Історії солдатів з окупованих територій – це особливий вимір цієї війни. Для них це не просто виконання військового обов’язку, а особиста місія повернення додому. І саме їхня мотивація часто стає тим вирішальним фактором, який наближає нашу перемогу.
