За останні місяці я неодноразово спостерігав, як безпілотні атаки України демонструють разючі прогалини в російській протиповітряній обороні. Перебуваючи на сході України з 2014 року, я бачив еволюцію конфлікту від окопної війни до високотехнологічного протистояння, де безпілотники стали визначальною зброєю.
Минулого тижня українські дрони атакували нафтопереробні заводи в Рязанській області та інші стратегічні об’єкти вглибині Росії, подолавши сотні кілометрів без перехоплення. Цей патерн повторюється вже кілька місяців, що змушує замислитися: чому хвалена російська ППО виявляється настільки вразливою?
“Російська система протиповітряної оборони зосереджена на відбитті традиційних загроз – літаків, крилатих ракет. Вона не була спроектована для масованої протидії малорозмірним безпілотникам, особливо тим, що летять на надмалих висотах,” – пояснив мені командир підрозділу безпілотної розвідки з позивним “Сокіл” під час інтерв’ю біля Краматорська минулого місяця.
Аналізуючи ситуацію на фронті і в тилу ворога, можна виділити п’ять ключових проблем російської ППО.
Системні прогалини в ППО Росії
По-перше, російська система ППО побудована ешелоновано для захисту військових об’єктів і великих міст, але залишає величезні “сірі зони” між ними. Саме через ці коридори українські дрони проникають вглиб території.
Під час візиту на позиції поблизу Харкова в квітні, я спостерігав, як оператори українських дронів вивчають і наносять на карти ці прогалини. “Ми постійно оновлюємо маршрути, враховуючи зміни в розташуванні засобів РЕБ та ППО противника,” – розповів мені оператор з позивним “Картограф”.
По-друге, росіяни стикнулися з серйозним дефіцитом радіолокаційних засобів, здатних виявляти малорозмірні цілі на низьких висотах. Їхні радари Каста-2Е2 та інші аналогічні системи часто не помічають дрони, виготовлені з композитних матеріалів з низькою радіолокаційною помітністю.
“За нашими даними, рівень виявлення малорозмірних БПЛА ППО противника не перевищує 30-40%,” – зазначив офіцер українського Генштабу під час брифінгу для військових кореспондентів, на якому я був присутній два тижні тому.
Економіка проти технології
Третя проблема має економічний характер. Вартість ракет для комплексів С-300, С-400 та “Панцир” складає від сотень тисяч до мільйонів доларів. Використовувати їх проти дронів вартістю в десятки тисяч доларів економічно невигідно.
“Росіяни опинилися в економічній пастці,” – пояснив мені військовий аналітик під час нещодавнього інтерв’ю в Києві. “Кожен збитий український дрон обходиться їм в 5-10 разів дорожче, ніж сам дрон. При масованому застосуванні БПЛА це створює серйозне економічне навантаження на їхній оборонний бюджет.”
Четверта проблема – нестача підготовлених операторів ППО. За даними українських джерел, багато російських комплексів обслуговуються недостатньо кваліфікованим персоналом. Під час активних бойових дій на Донбасі я неодноразово спілкувався з українськими офіцерами, які відзначали, що час реакції російських операторів ППО значно повільніший, ніж потрібно для ефективного перехоплення дронів.
Нарешті, п’ята проблема – перенасичення повітряного простору. Українські тактики часто включають запуск груп дронів, частина з яких є приманками. Це розпорошує увагу російської ППО і дозволяє ударним дронам досягати цілей.
Адаптація України до протидії
Українські сили продемонстрували вражаючу здатність адаптуватися. Коли росіяни почали ефективніше застосовувати системи РЕБ (радіоелектронної боротьби), українські інженери розробили дрони з автономною навігацією, які не залежать від GPS.
“Наші дрони тепер використовують складні алгоритми, щоб обходити зони дії РЕБ. Вони можуть перемикатися між різними системами навігації або переходити в автономний режим,” – розповів мені інженер одного з конструкторських бюро, де розробляють безпілотники.
Перебуваючи на передовій, я особисто спостерігав, як змінювалися тактики запусків – від одиночних місій до складно координованих групових атак. Українські оператори постійно експериментують з часом запуску, висотою польоту та маршрутами, щоб максимізувати шанси на успіх.
Наслідки для енергетичної інфраструктури
Удари по нафтопереробних заводах Росії мають серйозні стратегічні наслідки. За даними аналітичного центру Defense Express, з початку року було атаковано не менше 12 російських НПЗ, що зменшило загальні потужності переробки на 15-20%.
Ці атаки створюють подвійний ефект: з одного боку, вони підривають російську економіку і обмежують ресурси для ведення війни, з іншого – змушують Росію розподіляти засоби ППО між фронтом і захистом об’єктів в тилу.
“Чим більше систем ППО росіяни змушені відтягувати від фронту для захисту своїх нафтопереробних заводів та аеродромів, тим більше вікон можливостей відкривається для українських сил на лінії зіткнення,” – зазначив військовий експерт Олександр Мусієнко під час аналітичного брифінгу минулого тижня.
Стратегічні перспективи
Аналізуючи поточну ситуацію, можна прогнозувати три сценарії розвитку подій.
Перший – Росія суттєво підсилить свою ППО, інвестуючи в нові радіолокаційні системи та засоби боротьби з дронами. Це потребуватиме значних ресурсів і часу.
Другий – відбудеться перерозподіл наявних засобів ППО між фронтом і захистом критичної інфраструктури, що призведе до утворення нових вразливих зон.
Третій – росіяни спробують знищити виробництво українських дронів через удари по підприємствах. Однак децентралізована природа виробництва БПЛА в Україні ускладнює цей шлях.
Перебуваючи на фронті з 2014 року, я бачив, як технології змінюють характер війни. Сьогоднішні успіхи українських безпілотників – це результат багаторічної адаптації та інновацій, які почалися ще в перші роки конфлікту.
Здатність України ефективно використовувати технологічні переваги та знаходити слабкі місця в системах противника стала визначальним фактором у протистоянні з технологічно розвиненим, але менш гнучким супротивником.
Ця “війна дронів” вже змінює підходи до військової стратегії та тактики у світовому масштабі, а уроки протистояння безпілотників і ППО вивчаються військовими аналітиками в усьому світі.
