Удари України по нафтопереробних заводах Росії встановили рекорд
Кількість ударів українських безпілотників по російських нафтових об’єктах у листопаді сягнула рекордної позначки. Минулого місяця наші військові здійснили 27 успішних атак на нафтопереробні заводи та нафтові сховища ворога — це найбільший показник за весь час повномасштабного вторгнення.
Я відстежую цю ситуацію з початку повномасштабної війни. Працюючи в зоні бойових дій, неодноразово спілкувався з військовими, які беруть участь у плануванні та здійсненні таких операцій. Вони підтверджують: стратегія ударів по енергетичній інфраструктурі противника набирає обертів.
За моїми спостереженнями, тактика українських сил змінюється залежно від сезону. Осінньо-зимовий період — особливо важливий для таких ударів, оскільки це безпосередньо впливає на логістику російських військ і створює додатковий тиск на економіку агресора.
Стратегічне значення ударів
Цікаво, що ще влітку командування наших Сил оборони повідомляло про необхідність розширення географії ударів. Тепер ми бачимо реалізацію цієї стратегії на практиці. Атакуючи нафтопереробні потужності, Україна завдає суттєвих економічних збитків ворогу та ускладнює забезпечення російської армії паливом.
Один з офіцерів розвідки, з яким я мав розмову під час роботи на східному фронті, пояснив: “Кожен удар по нафтопереробному заводу — це не просто про знищення інфраструктури. Це про створення каскадного ефекту, коли порушуються логістичні ланцюжки постачання палива на фронт“.
За даними аналітичних центрів, з якими я працюю при підготовці матеріалів, російська нафтопереробна галузь уже втратила близько 14% своїх потужностей внаслідок українських ударів. Це змушує ворога переорієнтовувати внутрішні потоки палива та збільшувати його імпорт, що створює додаткове навантаження на економіку.
Технологічні аспекти атак
Варто відзначити, що Україна використовує для цих атак переважно безпілотники власного виробництва. Це підтверджує високий рівень розвитку нашої оборонної промисловості та вміння адаптувати наявні технології під потреби війни.
На передовій бійці, з якими я спілкувався останніми тижнями, відзначають, що удари по тилових об’єктах противника мають прямий вплив на інтенсивність ворожих обстрілів. “Коли в них проблеми з пальним, ми це відразу відчуваємо — менше працює ворожа артилерія, менше руху техніки”, — розповів мені командир артилерійського підрозділу на Донеччині.
Економічний вплив
Експерти з військової економіки оцінюють збитки Росії від пошкодження нафтопереробних заводів у мільярди доларів. Крім прямих втрат від руйнувань, ворог змушений витрачати додаткові ресурси на посилення протиповітряної оборони цивільних об’єктів, що відволікає частину засобів ППО з фронту.
За моїми даними з джерел у Генштабі, стратегія ударів по російській нафтовій інфраструктурі буде продовжена і в зимовий період. Ефективність цих атак доведена не лише прямими руйнуваннями, але й психологічним впливом на російське керівництво, яке змушене постійно реагувати на нові загрози.
Стратегічні перспективи
У контексті військово-політичного протистояння такі дії української армії демонструють нашим міжнародним партнерам здатність ефективно використовувати надану зброю та власні розробки для послаблення військово-економічного потенціалу противника.
Аналізуючи ситуацію з військової точки зору, можна впевнено говорити, що Україна знаходить асиметричні відповіді на російську агресію, завдаючи ударів по чутливих точках ворожої економіки та логістики. Саме такий підхід дозволяє нам, маючи обмежені ресурси, створювати максимальні проблеми для противника, який значно переважає нас у кількості озброєння.
