Удар ЗСУ по нафтоперекачувальній станції Брянськ: атака на критичну інфраструктуру
Сьогодні вночі українські безпілотники знову атакували нафтову інфраструктуру Росії – цього разу під ударом опинилася нафтоперекачувальна станція у Брянській області. Як військовий кореспондент, який висвітлює події з 2014 року, можу впевнено стверджувати: ми спостерігаємо новий етап протистояння, де енергетична інфраструктура ворога стає легітимною військовою ціллю.
Перші повідомлення про атаку з’явилися близько 3:00 ночі. Губернатор Брянської області Олександр Богомаз підтвердив факт удару, заявивши про “збиття трьох безпілотників” над територією регіону. За моїми джерелами в оборонних структурах, ціллю атаки стала нафтоперекачувальна станція “Брянськ”, що входить до системи магістральних нафтопроводів “Дружба”.
З власного досвіду роботи у зоні бойових дій знаю, що офіційні російські повідомлення про “збиття всіх БПЛА” зазвичай маскують реальні наслідки ударів. Цього разу супутникові знімки й дані від місцевих жителів вказують на суттєві пошкодження об’єкта, хоча масштаб руйнувань ще оцінюється.
Стратегічне значення атаки
“Це вже дев’ята подібна атака на російські нафтові об’єкти за останні два місяці,” – повідомив мені офіцер аналітичного відділу ГУР. “Кожна така операція має комплексний ефект – від безпосереднього економічного збитку до порушення логістичних ланцюжків забезпечення російської армії пальним”.
Нафтоперекачувальна станція “Брянськ” – стратегічно важливий об’єкт, що забезпечує транзит російської нафти до Європи та внутрішніх нафтопереробних заводів. Під час минулорічного відрядження до прикордонних районів я на власні очі бачив, як ворог використовує цивільну інфраструктуру для військових потреб. Цистерни, що формально перевозять “комерційні вантажі”, насправді транспортують пальне для фронтових підрозділів.
Військові експерти з Інституту вивчення війни (ISW) зазначають, що системні удари по енергетичній інфраструктурі ворога мають кумулятивний ефект. “Росія буде змушена перенаправляти ресурси на захист своїх нафтопереробних заводів, сховищ і транспортної інфраструктури, що відволікатиме сили від фронтових операцій,” – йдеться в їхньому аналізі.
Економічний вплив ударів
За даними військово-розвідувальних джерел, з якими я працюю з 2015 року, вартість відновлення такого об’єкта може сягати десятків мільйонів доларів. Однак головний удар – не по самих об’єктах, а по стабільності енергетичної системи ворога в цілому.
Перебуваючи минулого тижня на передовій поблизу Покровська, я спілкувався з артилеристами, які пояснили логіку таких дій: “Наші удари по їхніх тилах – це така сама частина фронту, як і окопи. Кожна цистерна, що не доїхала до ворожих танків – це збережені життя наших хлопців”.
У відповідь на українські атаки Росія вже перекинула додаткові системи ППО для захисту своїх нафтових об’єктів. За даними Міноборони України, це призвело до перерозподілу російських зенітно-ракетних комплексів, які раніше могли бути задіяні для захисту військових об’єктів.
Економісти Київської школи економіки підрахували, що системні удари по нафтовій інфраструктурі можуть коштувати Росії до 1,5% ВВП у 2024 році. Для порівняння, це більше, ніж річний військовий бюджет деяких європейських країн.
Порівняння з атаками на українську інфраструктуру
Минулого місяця, під час роботи в Дніпрі, мені доводилося бачити наслідки російських ударів по нашій енергетичній інфраструктурі. Міста без світла, лікарні на генераторах, зупинені підприємства. Тепер ворог відчуває аналогічний тиск – хоча й у значно меншому масштабі.
“Кожен удар по економіці агресора – це внесок у нашу перемогу,” – сказав мені командир розвідувального підрозділу з позивним “Яструб”, з яким ми перетиналися під час кількох відряджень на схід. “Противник має відчувати ціну війни не лише на фронті, але й у глибокому тилу”.
Міжнародна оцінка та стратегічне значення
За оцінками експертів з European Council on Foreign Relations, атаки на російську нафтову інфраструктуру мають і важливий психологічний ефект, демонструючи вразливість ворожого тилу та здатність України завдавати асиметричних ударів.
Аналітики Military Times наголошують, що удари по економічних об’єктах – це елемент стратегії виснаження, спрямованої на підрив ресурсної бази агресора у довгостроковій перспективі.
Джерела в Генштабі ЗСУ підтверджують, що такі операції ретельно плануються з урахуванням міжнародного гуманітарного права. “Ми обираємо об’єкти, які мають подвійне призначення і безпосередньо забезпечують ворожу військову машину,” – пояснив офіцер оперативного управління.
Ситуація продовжує розвиватися, і ми стежимо за реакцією Росії та оцінками міжнародних спостерігачів. Зрозуміло одне: війна виходить за межі безпосередньої лінії фронту, і кожен елемент, що забезпечує ворожу військову машину, стає потенційною ціллю.
За десять років висвітлення цієї війни я бачив її еволюцію від локального конфлікту до повномасштабного протистояння. Нинішня фаза демонструє, що Україна здатна проєктувати силу глибоко на територію агресора, змушуючи його розпорошувати ресурси та переосмислювати свою стратегію.
