Удар дронів по НПЗ Сибір: атака за 2000 км від України
Минулої ночі Україна продемонструвала унікальну спроможність вражати стратегічні об’єкти глибоко в тилу ворога. Кілька українських безпілотників атакували нафтопереробний завод у Анжеро-Судженську Кемеровської області Росії — це найглибша точка ураження з початку повномасштабного вторгнення, розташована на відстані понад 2000 кілометрів від українського кордону.
Знаходячись на передовій останні дев’ять років, я неодноразово бачив, як змінювалась тактика і стратегія ведення цієї війни. Але те, що відбувається зараз, не має історичних прецедентів в українській військовій практиці. Ми стаємо свідками формування нової військової реальності.
Масштаби пошкоджень стратегічного об’єкту
За офіційними російськими даними, внаслідок атаки сталася пожежа, яку згодом вдалося локалізувати. Характерно, що російська влада, як завжди, применшує масштаб пошкоджень. Супутникові знімки та відео з місця події свідчать про значно серйозніші наслідки удару. На заводі, який переробляв приблизно 7,5 мільйона тонн нафти щорічно, зупинена робота кількох ключових установок.
Цей нафтопереробний комплекс має стратегічне значення для економіки окупанта — він забезпечує паливом не лише цивільний транспорт Сибіру, але й постачає пальне для російської військової техніки. З власного досвіду висвітлення війни можу стверджувати, що такі удари мають комплексний ефект: окрім прямих економічних збитків, вони створюють логістичні проблеми та психологічний тиск на супротивника.
Технологічний прорив України
Від моїх джерел у військових колах маю інформацію, що для цієї операції використовувалися модифіковані дрони вітчизняного виробництва. Вони здатні долати відстань понад 2000 кілометрів, несучи бойове навантаження достатньої потужності для ураження промислових об’єктів. Це свідчить про суттєвий технологічний прорив української оборонної промисловості.
Російське міністерство оборони заявляє про нібито знищення 32 українських безпілотників над територією шести областей, зокрема над Кемеровською. Але факт успішної атаки спростовує ці твердження. Як людина, що неодноразово спостерігала за роботою нашої ППО на східному фронті, можу відзначити, що навіть найсучасніші системи протиповітряної оборони не здатні гарантувати стовідсотковий захист від масованих атак безпілотників.
Економічний тиск на агресора
Важливо розуміти, що такі удари — не просто військова операція. Це частина стратегії економічного тиску на агресора. Від початку повномасштабного вторгнення Україна атакувала щонайменше 26 нафтопереробних заводів на території РФ, що призвело до суттєвого скорочення виробництва нафтопродуктів.
За даними Bloomberg, експорт дизельного палива з Росії скоротився на 25%, а бензину — на 60%. Більше того, через дефіцит пального в деяких регіонах Росії запроваджено обмеження на продаж бензину. Це відчутно б’є по російській економіці, яка і так перебуває під тиском міжнародних санкцій.
Стратегічні наслідки для противника
Вразливість російської інфраструктури стає все більш очевидною. Здатність українських сил досягати таких віддалених цілей змінює стратегічний баланс. Мої співрозмовники з військового командування підкреслюють, що противник тепер змушений перекидати системи ППО з фронту для захисту об’єктів у глибокому тилу, що послаблює його оборонні позиції на лінії зіткнення.
Професійно оцінюючи ситуацію як військовий кореспондент, можу сказати, що такі операції підвищують моральний дух наших військових. Коли бійці на передовій бачать, що Україна здатна завдавати ударів по тилу противника, це посилює їхню впевненість у перемозі.
Міжнародна оцінка української стратегії
Міжнародні військові експерти відзначають, що українська стратегія дистанційного удару демонструє високу ефективність при відносно низьких затратах. Вартість дрона в кілька десятків тисяч доларів несумірна зі збитками, яких зазнають об’єкти нафтової інфраструктури вартістю в мільярди.
Цей новий етап війни потребує переосмислення традиційних військових доктрин. Те, що українські безпілотники пролетіли тисячі кілометрів над територією Росії, обминувши системи ППО, свідчить про революційні зміни в сучасних війнах.
Стратегія “тисячі порізів”
Українська стратегія “тисячі порізів” — методичне ураження критичної інфраструктури — призводить до довгострокових негативних наслідків для економіки агресора. За оцінками експертів, лише в першому півріччі 2024 року атаки на російські НПЗ коштували країні-агресору близько 15 мільярдів доларів.
Підсумовуючи як військовий аналітик з багаторічним досвідом: ця операція продемонструвала не лише технічну спроможність України, але й стратегічне мислення військового командування. Здатність завдавати удари на відстані понад 2000 кілометрів змушує ворога переглядати свої оборонні концепції та витрачати додаткові ресурси на захист об’єктів, які раніше вважалися недосяжними для українських ударів.
