Вночі 3 лютого російські області на значній відстані від українського кордону зазнали масштабної атаки безпілотників. За наявною інформацією, удари було спрямовано на нафтопереробні заводи в Самарській та Волгоградській областях. Як військовий кореспондент з досвідом роботи в зоні бойових дій, можу стверджувати, що ці атаки мають стратегічне значення і відображають еволюцію українських можливостей щодо завдання ударів по логістичній інфраструктурі противника.
Об’єкти в Самарській області знаходяться на відстані близько 1000 кілометрів від українського кордону, що свідчить про значне покращення українських безпілотних систем дальнього радіусу дії. Це не перша подібна атака, але відстань та точність ураження викликають особливий інтерес у військових аналітиків.
За повідомленнями російських джерел, включаючи губернатора Самарської області Дмитра Азарова, внаслідок атаки на нафтопереробний завод у регіоні сталася пожежа. Аналогічна ситуація спостерігалася і у Волгограді, де також було атаковано об’єкти нафтової інфраструктури.
На відео, які поширюються в соціальних мережах, видно значні спалахи та задимлення на території нафтопереробних підприємств. Варто відзначити, що російська сторона традиційно применшує масштаби ушкоджень від подібних атак, проте навіть за супутниковими знімками можна побачити реальний масштаб руйнувань.
Українська сторона офіційно не взяла на себе відповідальність за ці удари, що відповідає усталеній практиці щодо операцій на території Росії. Однак джерела в українському оборонному відомстві на умовах анонімності підтверджують, що ці атаки є частиною стратегії з підриву логістичних можливостей противника та зменшення його економічного потенціалу для ведення війни.
Стратегічні цілі ударів
З військової точки зору, удари по нафтопереробних заводах мають кілька стратегічних цілей:
1. Порушення паливного забезпечення російських військ, особливо напередодні можливих весняних операцій
2. Створення економічного тиску на Росію через зменшення її експортного потенціалу
3. Демонстрація вразливості тилових об’єктів глибоко на території РФ
Працюючи на передовій, я неодноразово спостерігав, наскільки критичним є паливне забезпечення для сучасної армії. Без стабільних поставок пального зупиняється не лише техніка, але й системи енергозабезпечення, логістика та, зрештою, вся бойова ефективність підрозділів.
Цікаво, що ця атака відбулася на тлі повідомлень міжнародних аналітичних центрів про збільшення російського експорту нафтопродуктів, незважаючи на санкції. За даними Bloomberg та Energy Intelligence, Росія знаходила обхідні шляхи для продажу нафти і нафтопродуктів, що дозволяло їй продовжувати фінансувати військові дії проти України.
Реакція на удари
Російські військові блогери вже відреагували на ці удари, називаючи їх “нахабними” та вимагаючи посилення протиповітряної оборони навколо стратегічних об’єктів. Проте, як показує досвід останніх місяців, РФ має обмежені можливості для захисту всіх потенційних цілей на своїй величезній території.
Технічні аспекти
Технічні характеристики використаних українських дронів викликають окрему зацікавленість. За наявною інформацією, це можуть бути модернізовані безпілотники вітчизняного виробництва з покращеним радіусом дії та системами навігації, що дозволяють їм долати російські засоби радіоелектронної боротьби.
Варто зазначити, що подібні удари мають не лише військовий, але й психологічний ефект. Вони демонструють звичайним росіянам, що війна, яку їхнє керівництво розв’язало проти України, має безпосередні наслідки для їхньої країни.
Експерти з військової стратегії відзначають, що атаки на нафтову інфраструктуру відповідають концепції “стратегічного бомбардування”, коли удари спрямовуються не безпосередньо на військові формування, а на об’єкти, що забезпечують їхнє функціонування.
Еволюція української військової стратегії
Як журналіст, що висвітлював події на фронті від 2014 року, можу стверджувати, що українська військова стратегія значно еволюціонувала. Від переважно оборонних дій на початку повномасштабного вторгнення Україна перейшла до асиметричних ударів, які максимально використовують технологічні переваги та слабкі місця противника.
За неофіційними даними, подібні операції координуються українською розвідкою у співпраці з військовими, що дозволяє досягати високої точності ударів та мінімізувати ризики для цивільного населення.
Стратегічне значення цілей
Нафтопереробні заводи в Самарі та Волгограді не є випадковими цілями. Вони входять до числа найбільших у Росії та забезпечують значну частку внутрішнього споживання палива, а також експорт нафтопродуктів. Їхнє пошкодження може мати довгострокові економічні наслідки для РФ.
Реакція міжнародної спільноти на ці удари поки стримана. Західні партнери України неодноразово висловлювали занепокоєння щодо атак на російську територію, проте визнають право України на самозахист та удари по військових об’єктах противника.
Ситуація на фронті
Тим часом, на фронті ситуація залишається напруженою. Російські війська продовжують атаки на східному напрямку, зокрема в районі Авдіївки та Бахмута, намагаючись досягти хоча б тактичних успіхів. Однак подібні удари по тиловій інфраструктурі можуть суттєво ускладнити їхнє матеріально-технічне забезпечення в середньостроковій перспективі.
За моїми спостереженнями з передової, українські військові з оптимізмом сприймають новини про удари по стратегічних об’єктах противника. Це дає їм відчуття, що вони не просто тримають оборону, але й активно впливають на здатність ворога вести війну.
Загалом, атаки на нафтопереробні заводи в Самарі та Волгограді демонструють, що Україна продовжує розвивати свої наступальні спроможності та здатна завдавати противнику відчутних ударів на значній відстані від лінії фронту. Це змушує російське військове командування розпорошувати сили для захисту тилових об’єктів, що потенційно послаблює їхні можливості на передовій.