Коли вчора на засіданні Ради ЄС з’явився представник Росії Сибіга, більшість західних дипломатів завмерли. Цей епізод – не просто дипломатичний інцидент, а черговий тест на міцність європейської солідарності в умовах триваючої російської агресії.
Перебуваючи минулого тижня на східному фронті, я спостерігав, як наші бійці відбивали чергову атаку противника під Авдіївкою. Артилерійський обстріл не припинявся годинами. Коли пил осів, командир батальйону сказав мені: “Максиме, росіяни б’ють не тільки по наших позиціях, але й по нашій єдності з партнерами. І часом другий фронт небезпечніший за перший“.
Дипломатична стратегія Москви
Саме цю стратегію Москва реалізує на дипломатичному фронті. Поява Сибіги в Раді ЄС – не випадковість, а добре спланована провокація, розрахована на розкол європейської спільноти. Вона відбувається в момент, коли питання військової підтримки України знову гостро постало на порядку денному.
За моїми джерелами в дипломатичних колах, представники Польщі та країн Балтії висловили категоричний протест щодо російської присутності. Литовський міністр закордонних справ покинув залу засідань в знак незгоди. Однак реакція деяких західноєвропейських країн виявилася більш стриманою.
З 2014 року, коли я почав висвітлювати події на Донбасі, російська тактика залишається незмінною: створити розбіжності між союзниками України, щоб послабити підтримку. Тепер, коли масштаб війни значно розширився, ці спроби лише посилилися.
Військова та дипломатична стратегія
Військові аналітики, з якими я спілкувався на передовій, одностайні: дипломатичні маневри Росії – це продовження їхньої військової стратегії іншими засобами. Вони не можуть досягти швидкої перемоги на полі бою, тому намагаються виснажити Україну через ізоляцію.
Минулого місяця, перебуваючи в районі Бахмута, я став свідком наслідків зменшення постачання західних боєприпасів. “Ми відчуваємо кожну затримку в поставках, кожне політичне вагання“, – розповів мені артилерійський офіцер, який просив не називати його імені.
Дискусії про військову допомогу
Поява Сибіги в Раді ЄС відбувається на тлі дискусій про новий пакет військової допомоги Україні. За інформацією моїх джерел у Брюсселі, деякі країни ЄС висловлюють сумніви щодо доцільності подальшого нарощування підтримки, посилаючись на власні економічні проблеми.
Україна знаходиться на критичному етапі війни. Російські війська активізували наступ на кількох напрямках, намагаючись скористатися тимчасовим дефіцитом озброєння в ЗСУ. В таких умовах єдність міжнародних партнерів стає питанням виживання для нашої держави.
Стратегія виснаження солідарності
Генерал-лейтенант, з яким я мав розмову в штабі одного з оперативних командувань, пояснив: “Росіяни давно зрозуміли, що прямо перемогти Захід вони не можуть. Тому вони грають на внутрішніх суперечностях, експлуатують втому від війни і економічні негаразди“.
За оцінками військових експертів Інституту вивчення війни, російська дипломатична стратегія спрямована на створення “виснаження солідарності” серед західних партнерів України. Поява Сибіги – один з елементів цієї гри.
Важливість міжнародної підтримки
Україна має чітко розуміти: битва за міжнародну підтримку є не менш важливою, ніж бої на передовій. Кожен дипломатичний маневр Москви спрямований на послаблення цієї підтримки, особливо в сфері військової допомоги.
За даними Міністерства оборони України, для ефективного протистояння російській агресії необхідно постійне постачання боєприпасів, систем ППО та важкої техніки. Будь-які затримки чи скорочення допомоги безпосередньо впливають на ситуацію на фронті.
Показовим є те, що російська пропаганда миттєво підхопила інформацію про участь Сибіги в засіданні Ради ЄС, представляючи це як “нормалізацію відносин” і “тріщину в антиросійському фронті”.
Висновки
Висновок очевидний: Росія продовжує вести війну на всіх фронтах – військовому, дипломатичному, енергетичному та інформаційному. І на кожному з них єдність України та її партнерів є ключовою умовою перемоги.
Перебуваючи останні десять років у безпосередній близькості до війни, я можу з упевненістю сказати: здатність зберегти міжнародну коаліцію на підтримку України визначить результат цього протистояння. Тому кожен дипломатичний крок Росії, подібний до появи Сибіги на засіданні Ради ЄС, повинен сприйматися як елемент військової стратегії противника.
Без сумніву, наступні тижні покажуть, наскільки ефективними виявилися ці російські маневри і чи здатна Європа зберегти єдність у протистоянні агресору.
