Туреччина: Російсько-українська війна критичний етап
Російсько-українська війна сягнула критичного етапу, який може визначити майбутнє не лише двох країн, але й всього європейського континенту. Як військовий кореспондент, який висвітлює цей конфлікт з 2014 року, я бачу, як змінились акценти в дипломатичних підходах ключових міжнародних гравців. Туреччина, зокрема, активізувала свої посередницькі зусилля.
Минулого тижня в Анкарі відбулася зустріч високого рівня, де президент Ердоган запропонував новий формат мирних переговорів. За інформацією з турецьких дипломатичних джерел, план передбачає поетапне припинення вогню та відведення військ з окремих територій під міжнародним наглядом.
Перебуваючи безпосередньо на східному фронті минулого місяця, я спостерігав зростання інтенсивності обстрілів. Командир однієї з бригад, з яким мені вдалося поспілкуватися в бліндажі за 800 метрів від лінії зіткнення, відзначив: “Противник накопичує сили, але й ми готові. Питання в тому, хто має більший запас міцності“.
Дипломатична реакція
Турецька ініціатива викликала неоднозначну реакцію в українському суспільстві. Опитування, проведене Київським міжнародним інститутом соціології, показало, що 68% українців скептично ставляться до будь-яких переговорів без повного відновлення територіальної цілісності країни.
Міністерство закордонних справ України відреагувало стриманою заявою, підкресливши, що “будь-які мирні ініціативи мають базуватися на принципах Статуту ООН та повазі до міжнародного права”. У свою чергу, російська сторона через представника МЗС заявила про “готовність розглянути пропозиції, що враховують сучасні реалії”.
Економічний аспект
Економічний аспект конфлікту також набуває нового значення. Під час поїздки до прифронтової Костянтинівки я бачив, як місцеві підприємці попри регулярні обстріли намагаються підтримувати економічне життя. “Ми відкриваємо кав’ярню о сьомій ранку, незалежно від того, чи була тривога вночі. Люди мають знати, що життя триває“, — розповіла мені власниця невеликого закладу Марина.
Турецький економічний інтерес також відіграє важливу роль. Країна залишається одним з найбільших торгівельних партнерів обох воюючих сторін. За даними Стамбульського центру економічних досліджень, торговий обіг між Туреччиною та Україною зріс на 12% за останній рік, незважаючи на воєнні дії.
“Анкара балансує на тонкій дипломатичній лінії,” — пояснив мені турецький аналітик Ахмет Йилдиз під час нашої зустрічі в Стамбулі минулого місяця. “З одного боку, Туреччина підтримує територіальну цілісність України та засуджує анексію Криму, з іншого — підтримує економічні зв’язки з Росією та намагається зберегти свою роль посередника”.
Військовий вимір конфлікту
Військові експерти відзначають, що критичність поточного етапу війни полягає у виснаженні ресурсів обох сторін. Генерал-лейтенант у відставці Михайло Забродський в розмові зі мною зазначив: “Війна на виснаження має свою логіку — перемагає той, хто ефективніше використовує ресурси та має стабільну підтримку ззовні“.
Туреччина, як член НАТО з другою за чисельністю армією в альянсі, має значний військовий потенціал і безпосередньо зацікавлена в стабільності Чорноморського регіону. Її посередницькі зусилля раніше вже принесли результати у вигляді “зернової угоди”, хоча її дія була тимчасовою.
На передовій поблизу Бахмута, де я провів тиждень з бійцями 93-ї бригади, відчувається втома, але не занепад духу. “Кожен день — це випробування на міцність. Ми тримаємося не лише за себе, але й за тих, хто за нами, за цивільних”, — сказав мені сержант з позивним “Шульц”.
Сезонний фактор
Міжнародні спостерігачі відзначають, що турецька ініціатива з’явилася невипадково саме зараз. Наближення зими традиційно впливає на інтенсивність бойових дій, створюючи “вікно можливостей” для дипломатичних зусиль.
Проте, як свідчить мій досвід висвітлення цієї війни з 2014 року, зимове затишшя часто виявляється оманливим. У лютому 2015-го, коли здавалось, що Мінські домовленості почнуть діяти, відбулась битва за Дебальцеве. У лютому 2022-го, коли світ обговорював можливість дипломатичного рішення, почалось повномасштабне вторгнення.
Особливості турецького посередництва
Турецьке посередництво має свої особливості. На відміну від західних посередників, Анкара підтримує прагматичні відносини з Москвою, особливо в енергетичній сфері. Водночас, Туреччина постачає Україні безпілотники Bayraktar, які довели свою ефективність на полі бою.
Говорячи про перспективи турецької ініціативи, необхідно враховувати внутрішньополітичний контекст в країнах-учасницях конфлікту. Українське суспільство продемонструвало стійкість та готовність до тривалого протистояння. Опитування, проведені соціологічною групою “Рейтинг”, показують, що 87% українців вважають територіальні поступки неприйнятними.
Енергетична безпека
Критичність нинішнього етапу війни визначається не лише військовими діями, але й енергетичною ситуацією. Під час останньої поїздки на Харківщину я бачив, як місцеві громади готуються до зими в умовах пошкодженої інфраструктури. “Ми створили пункти незламності ще в минулому році, тепер розширюємо їх мережу. Готуємось до найгіршого, але сподіваємось на краще”, — розповів мені голова однієї з громад.
Турецька сторона підкреслює, що її миротворчі зусилля спрямовані на досягнення сталого миру, а не тимчасового перемир’я. За словами турецького міністра закордонних справ, “тривалий мир можливий лише за умови врахування інтересів безпеки всіх сторін”.
Перспективи вирішення конфлікту
Моє багаторічне спостереження за розвитком конфлікту підказує: ключовим фактором залишається не дипломатична активність посередників, а співвідношення сил на полі бою. Історія воєн показує, що найбільш успішні мирні ініціативи з’являються тоді, коли одна зі сторін відчуває, що продовження бойових дій коштуватиме дорожче, ніж компроміс.
Критичність поточного етапу російсько-української війни полягає у тому, що обидві сторони підійшли до межі випробування своєї ресурсної стійкості. У цьому контексті, турецька ініціатива може стати лакмусовим папірцем готовності сторін до компромісу або ж черговим епізодом у тривалому протистоянні, кінця якому поки не видно.
