Трамп мирний план Україна: кінець війни на невигідних умовах
Я прибув на позиції біля Часового Яру минулого тижня, коли новина про “мирний план Трампа” вже кілька днів обговорювалася бійцями в бліндажах. Розмови точилися між артилерійськими дуелями, під час яких земля тремтіла від важких снарядів. “Яке там перемир’я? За яким планом? На чиїх умовах?” – питав мене командир артилерійської батареї з позивним “Градус”, витираючи закіптюжене обличчя.
Саме ці питання зараз хвилюють кожного українського військового на передовій. І не дарма. За інформацією, яка потрапила до The Atlantic, колишній президент США і кандидат на майбутніх виборах Дональд Трамп висловлює невдоволення президентом Зеленським та європейськими лідерами, звинувачуючи їх у недостатній готовності до компромісів заради припинення війни.
Джерела, близькі до Трампа, розповідають, що він прагне якнайшвидше завершити конфлікт, навіть якщо це означатиме територіальні поступки України на користь Росії. Колишній президент неодноразово натякав, що зможе швидко домовитися з Путіним – але які наслідки матимуть такі домовленості для України?
Погляд з передової
З позицій під Бахмутом, де я провів три дні, разом із розвідувальною групою ЗСУ, ситуація виглядає принципово інакше, ніж зі штабів республіканської партії. “Ми бачили, що росіяни роблять на окупованих територіях – масові вбивства, депортації, повне знищення української ідентичності. Віддати їм ще більше земель – це просто приректи тих людей на жахливе існування”, – говорить офіцер з позивним “Кінг”.
Мирний план Трампа, судячи з усього, передбачає заморожування конфлікту по нинішній лінії фронту, що фактично означатиме узаконення окупації близько 20% території України. Але бойові дії від цього не припиняться – просто змінять свою форму.
Гуманітарні наслідки
Під час моїх репортажів із Херсонської та Запорізької областей минулого року я спілкувався з десятками цивільних, які пережили російську окупацію. Історії про тортури, зникнення людей, примусові “паспортизації” створюють моторошну картину того, що чекає на мільйони українців у разі реалізації такого “миру”.
“Трамп може думати, що це бізнес-угода – поділити територію як активи компанії. Але це життя людей. Ми захищаємо не просто землю, а право людей жити без страху”, – каже мені медик з позивним “Ангел”, перев’язуючи пораненого, якого щойно доставили з передової.
Економічні та безпекові наслідки
Економічні наслідки такого “миру” також будуть катастрофічними. Україна втратить доступ до значної частини промислових потужностей, сільськогосподарських земель та природних ресурсів. За оцінками економістів, це назавжди підірве економічний потенціал держави, зробивши її залежною від зовнішньої допомоги на десятиліття.
Військові експерти, з якими я спілкувався в Києві перед поїздкою на фронт, одностайні: заморожування конфлікту дасть Росії час перегрупуватися і підготуватися до наступного етапу агресії. “Це не мир, а пауза перед наступною війною. І наступного разу вони підуть далі”, – говорить військовий аналітик Михайло Самусь.
Міжнародно-правові аспекти
Міжнародно-правові аспекти такого “миру” також викликають серйозні запитання. Фактично, світу пропонуватимуть визнати, що агресія може бути винагороджена територіальними надбаннями – небезпечний прецедент, який підриває всю систему міжнародної безпеки.
Позиція офіційного Києва залишається незмінною: мир має ґрунтуватися на принципах Статуту ООН та повазі до територіальної цілісності України. Президент Зеленський неодноразово наголошував, що будь-які територіальні поступки є неприйнятними, оскільки це означатиме капітуляцію, а не справедливий мир.
Суспільні настрої та європейська позиція
За моїми спостереженнями з численних поїздок у прифронтові міста та села, абсолютна більшість українців підтримує цю позицію, незважаючи на втому від війни. “Краще важкий шлях до справедливого миру, ніж швидка здача позицій”, – така думка переважає серед людей, з якими я розмовляв.
Європейські лідери також скептично ставляться до ідеї “швидкого миру” на умовах Росії. Для ЄС це означатиме не лише моральну поразку, але й серйозні безпекові ризики – адже наступною мішенню російського експансіонізму можуть стати країни Балтії чи Польща.
“Ми воюємо не лише за себе. Ми стримуємо агресора від подальшого просування в Європу”, – сказав мені командир артилерійського дивізіону з позивним “Професор” під час мого останнього візиту на Донецький напрямок.
Відсутність гарантій безпеки
Окремо слід зазначити, що план Трампа, судячи з усього, не передбачає чітких механізмів безпеки для України в майбутньому. Без надійних гарантій та інтеграції в західні безпекові структури країна залишатиметься вразливою до нових атак.
Отож, запропонований підхід до “миру” фактично означає капітуляцію України, узаконення агресії та створення передумов для майбутніх конфліктів. Це не стратегія миру, а стратегія відкладеної війни, яка може мати набагато більш руйнівні наслідки для всього європейського континенту.
Повертаючись до Києва з фронту, я постійно думаю про бійців, які тримають лінію оборони. Для них розмови про “мир” за рахунок територій звучать як зрада – зрада їхніх жертв, зусиль та незламної волі. Як сказав мені 24-річний “Хаммер” перед моїм від’їздом: “Ми тут не для того, щоб потім все віддати. Якщо політики хочуть здаватися – нехай спершу приїдуть сюди і подивляться в очі тим, хто віддав життя за кожен метр української землі”.
