Українське медіасередовище за останні два роки війни зазнало суттєвих трансформацій. Нещодавнє дослідження від Інституту масової інформації виявило тривожну тенденцію: більше третини українців (37%) отримують новини виключно із соціальних мереж, нехтуючи традиційними медіа та офіційними джерелами інформації.
За свій майже десятирічний досвід у культурній та соціальній журналістиці я спостерігала різні етапи еволюції інформаційного споживання в Україні, але нинішня ситуація потребує особливої уваги суспільства.
Трансформація новинного споживання під час війни
Повномасштабне вторгнення Росії кардинально змінило не лише безпекову ситуацію, але й спосіб, яким українці отримують інформацію. Згідно з опитуванням, проведеним у березні 2024 року, лише 63% респондентів читають новини на офіційних сайтах медіа, тоді як соціальні мережі стали беззаперечним лідером інформаційного споживання.
Ця тенденція має глибоке соціально-культурне підґрунтя. В умовах, коли доступ до електроенергії нестабільний, а психологічна втома від війни наростає, короткі фрагментовані повідомлення соцмереж здаються більш зручним форматом для сприйняття складної дійсності.
Демографія та регіональні особливості
Дослідження демонструє чіткі вікові та регіональні відмінності у споживанні новин. Найбільше на соцмережі як єдине джерело інформації покладаються молодь 18-29 років (46%) та люди у віці 30-39 років (42%).
Що стосується географічного розподілу, на сході України частка тих, хто отримує новини виключно з соцмереж, сягає 41%, тоді як на заході цей показник становить 35%. Такі відмінності можна пояснити різною інтенсивністю бойових дій та, відповідно, різними рівнями психоемоційного навантаження.
“У регіонах, де частіше трапляються обстріли та відключення електроенергії, люди природно тяжіють до форматів, які споживають менше трафіку та можуть переглядатися офлайн,” — пояснюють експерти з медіаспоживання.
Соціально-культурні наслідки
Зміщення інформаційної уваги до соцмереж має значні наслідки для суспільної свідомості та культури споживання інформації. Соціальні платформи, де алгоритми націлені на емоційну залученість користувачів, а не на достовірність інформації, створюють ідеальне середовище для поширення маніпуляцій.
За моїми спостереженнями, такий підхід до отримання новин формує поверхневе сприйняття складних процесів. Читач отримує фрагментовану картину без належного контексту, аналізу та перевірки джерел.
Феномен “ехо-камер” та інформаційних бульбашок
Особливо непокоїть феномен інформаційних “ехо-камер”, коли користувач постійно отримує контент, що відповідає його вже сформованим поглядам. В умовах війни, коли критичне мислення має особливу вагу, така обмеженість інформаційних потоків становить серйозну проблему.
“Коли людина отримує новини винятково з однотипних джерел, її здатність аналізувати різні точки зору суттєво обмежується. У соцмережах ця проблема посилюється алгоритмами, які показують нам лише те, що нам подобається,” — зазначають фахівці з медіаграмотності.
Традиційні медіа: адаптація чи занепад?
Класичні медіа опинилися перед складним викликом: як залишитися релевантними для аудиторії, яка масово мігрує до соцмереж? Частина медіа відповіла на цей виклик посиленням своєї присутності на цифрових платформах.
Однак, як показує статистика, цього недостатньо. Якісна журналістика, що базується на глибокому аналізі та перевірці фактів, потребує часу та ресурсів, яких часто бракує в екосистемі соцмереж, орієнтованій на швидке споживання контенту.
Медіаграмотність як необхідна навичка
В умовах такої трансформації інформаційного ландшафту медіаграмотність стає критично важливою навичкою. Здатність критично оцінювати джерела інформації, розпізнавати маніпуляції та фейки, аналізувати контекст – це те, що має стати частиною базової освіти кожного громадянина.
За даними Міністерства освіти і науки України, елементи медіаграмотності вже включені до шкільних програм, але їх впровадження залишається нерівномірним, особливо в регіонах.
Погляд у майбутнє
Поточні тенденції споживання новин в Україні ставлять серйозні питання щодо майбутнього якісної журналістики та інформованості суспільства. Вибудовування збалансованої інформаційної дієти, яка включає перевірені джерела різного спрямування, стає особистим викликом для кожного.
Досвід інших країн, які раніше зіткнулися з цими викликами, показує, що найефективнішою є комбінація медіаосвіти та підтримки якісних медіа на державному рівні. У випадку України це завдання ускладнюється умовами воєнного часу, але стає ще більш нагальним.
Тенденція до отримання новин виключно з соцмереж – це не просто зміна технологічних уподобань. Це фундаментальна трансформація того, як формується наша картина світу, особливо в умовах війни, коли ціна недостовірної інформації може бути надзвичайно високою.
У цьому контексті зростає роль кожного громадянина як свідомого споживача інформації, здатного відрізняти якісний контент від інформаційного шуму та маніпуляцій.
