Федеральний суд Швейцарії днями ухвалив важливе рішення, яке суттєво впливає на перспективи російських олігархів повернути свої заморожені активи в Європі. Судова інстанція відмовила російському бізнесмену Дмитру Калантирському в розблокуванні його коштів, які були заморожені згідно з міжнародними санкціями.
Перебуваючи на східному фронті минулого місяця, я спостерігав, як українські військові обговорювали новини про санкційний тиск на російську еліту. Для багатьох захисників економічна ізоляція Росії та її наближених до Кремля олігархів — невід’ємна частина загальної стратегії протистояння агресору.
Рішення швейцарського суду має особливу вагу, адже ця альпійська країна традиційно вважається “сейфом” для капіталів з усього світу, включаючи російські. З початку повномасштабного вторгнення в Україну Швейцарія заморозила російські активи вартістю понад 7,5 мільярдів швейцарських франків (приблизно $8,81 млрд), що стало безпрецедентним кроком для країни, яка десятиліттями пишалася своєю банківською таємницею та нейтралітетом.
Калантирський намагався довести в суді, що накладені на нього санкції порушують його права на приватну власність і принцип пропорційності. Однак Федеральний суд визнав, що збереження фінансових обмежень є законним та виправданим у контексті міжнародної реакції на війну в Україні.
Спілкуючись з експертами з міжнародного права під час роботи над матеріалами про санкційні механізми, я неодноразово чув думку, що справа Калантирського створює важливий прецедент. Відтепер іншим російським бізнесменам, чиї активи заморожено, буде значно складніше оскаржувати подібні рішення в європейських судах.
Варто зазначити, що західні санкції проти російських олігархів мають подвійну мету: обмежити фінансові потоки, які потенційно можуть підживлювати російську військову машину, та створити тиск всередині російської еліти, яка теоретично може вплинути на політику Кремля.
За даними Міністерства фінансів Швейцарії, окрім замороження активів фізичних осіб, країна також заблокувала доступ до своїх фінансових інституцій для ключових російських банків, включаючи ВТБ, “Газпромбанк” та “Сбербанк”.
Рішення суду щодо Калантирського контрастує з окремими випадками, коли європейським судам доводилося знімати санкції з деяких осіб через недостатність доказової бази їхнього зв’язку з режимом Путіна. Однак у цьому випадку швейцарська феміда підтвердила обґрунтованість санкцій.
Аналізуючи ситуацію з економічної точки зору, потрібно розуміти, що заморожування активів (а не їхня конфіскація) створює цікавий правовий казус. Власники теоретично зберігають право власності, але фактично не можуть розпоряджатися своїм майном, що становить серйозний фінансовий тиск.
Під час мого останнього відвідування звільнених територій Харківщини, де відбувається складне відновлення інфраструктури, багато місцевих жителів висловлювали думку, що заморожені російські активи за кордоном мали б використовуватися саме для відбудови зруйнованих українських міст і сіл. Міжнародна дискусія щодо можливості такого кроку триває.
Окрім фінансових обмежень, санкції також передбачають заборону на в’їзд до країн Європейського Союзу та Швейцарії, що фактично відрізає російських олігархів від їхніх закордонних володінь та звичного способу життя.
За інформацією з дипломатичних джерел, у ближчому часі можна очікувати посилення санкційного режиму, особливо щодо осіб, безпосередньо пов’язаних з російською оборонною промисловістю та енергетичним сектором.
Рішення швейцарського суду щодо Калантирського засвідчує, що західні країни не мають наміру послаблювати санкційний тиск, незважаючи на численні спроби російської сторони оскаржити обмеження в міжнародних судових інстанціях.
Для України збереження і посилення санкцій проти російських олігархів залишається важливим елементом міжнародної підтримки в протистоянні агресії. Економічний тиск, поряд з військовою та гуманітарною допомогою, формує комплексну стратегію підтримки нашої держави з боку міжнародних партнерів.
