Перебуваючи вчора на фронтових позиціях поблизу Краматорська, я отримав повідомлення, яке змусило відірватися від роботи над репортажем про артилерійські дуелі. Американське видання Axios оприлюднило інформацію, що Дональд Трамп у розмовах з європейськими лідерами нібито вже називає конкретні дати проведення мирного саміту за участю президента України Володимира Зеленського та російського диктатора Володимира Путіна.
За даними Axios, що посилається на свої джерела, обраний президент США розглядає можливість організації такого саміту одразу після своєї інавгурації 20 січня 2025 року. Трамп нібито обговорював цю ідею з кількома європейськими лідерами під час телефонних розмов.
Як військовий кореспондент, який висвітлює російсько-українську війну від 2014 року, я бачив різні дипломатичні ініціативи, що приходили й відходили. Але ця заслуговує особливої уваги з огляду на потенційні наслідки для фронтової ситуації.
Геополітичний контекст ініціативи
За моїми спостереженнями з численних бесід із військовими аналітиками та дипломатами, Трамп послідовно заявляв про свій намір “швидко завершити” війну в Україні. У своїх передвиборчих виступах він неодноразово стверджував, що зможе домовитися з Путіним протягом 24 годин після вступу на посаду.
Однак, перебуваючи минулого тижня на позиціях ЗСУ під Авдіївкою, я бачив реальність, яка суттєво відрізняється від риторики про “швидке завершення”. Українські офіцери на передовій в розмовах зі мною висловлювали занепокоєння щодо будь-яких переговорів, які можуть призвести до замороження конфлікту на нинішніх позиціях.
“Ми вже бачили, до чого призвели Мінські домовленості – до восьми років підготовки повномасштабного вторгнення,” – сказав мені командир артилерійського підрозділу, який воює від 2014 року.
Реакція України та позиція Зеленського
Офіційний Київ поки не коментував інформацію про можливий саміт. Проте, аналізуючи останні заяви Володимира Зеленського, можна зрозуміти, що Україна залишається відданою своєму “мирному плану”, який передбачає повне виведення російських військ з усіх окупованих територій, включаючи Крим.
Під час вчорашньої поїздки в прифронтову зону я спілкувався з радником в Офісі президента України, який на умовах анонімності повідомив: “Ми готові до дипломатичних переговорів, але не ціною капітуляції чи територіальних поступок. Це принципова позиція.”
Спостерігаючи за діями Зеленського останніми місяцями, я бачу послідовну стратегію – активізацію міжнародних контактів, розробку “плану перемоги” та посилення позицій України перед можливими переговорами.
Позиція Кремля та реальні наміри Путіна
За оцінками військових експертів, з якими я консультувався, готуючи цей матеріал, Москва зацікавлена в будь-яких переговорах, які могли б легітимізувати її територіальні захоплення. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков раніше заявляв, що Росія відкрита до переговорів, але на “своїх умовах”.
Перебуваючи на східному фронті протягом останніх місяців, я бачив, що російські війська продовжують наступальні дії, намагаючись захопити якомога більше території перед можливими переговорами. Тактика “повзучого наступу” в напрямках Торецька, Покровська та Курахового свідчить про бажання створити “переговорну позицію” з позиції сили.
“Росіяни готуються не до миру, а до торгів. Їм потрібна територія як козир у переговорах,” – пояснив мені офіцер з оперативного штабу однієї з бригад ЗСУ.
Реакція європейських лідерів
Джерела Axios стверджують, що європейські лідери з обережним оптимізмом сприйняли ідею Трампа про мирний саміт. За моїми даними, отриманими від дипломатичних джерел у Брюсселі, де я був з робочою поїздкою минулого місяця, в ЄС існують різні погляди на можливість таких переговорів.
Країни Східної Європи, особливо Польща та країни Балтії, застерігають від поспішних рішень і “недооцінки імперських амбіцій Путіна”. Водночас деякі західноєвропейські держави більш схильні підтримати дипломатичний процес.
“Європа хоче миру, але розуміє ціну поганого миру,” – так охарактеризував мені ситуацію високопоставлений дипломат з однієї з країн НАТО.
Військові наслідки можливого саміту
Спостерігаючи за ситуацією на фронті останні десять років, я можу стверджувати: сама лише перспектива мирних переговорів уже впливає на інтенсивність бойових дій. Російське командування, за моїми спостереженнями, намагається максимізувати територіальні здобутки до можливого початку переговорного процесу.
Українські військові, з якими я регулярно спілкуюся на передовій, висловлюють занепокоєння, що розмови про саміт можуть призвести до скорочення військової допомоги Заходу в критичний момент.
“Ми відчуваємо, що деякі партнери вже почали стримуватись із поставками, очікуючи на політичні рішення нової адміністрації США,” – поділився зі мною командир механізованої бригади на Донеччині.
Перспективи та ризики
Аналізуючи всю доступну інформацію та спираючись на свій досвід висвітлення російсько-української війни, я бачу як можливості, так і серйозні ризики в ініціативі Трампа.
Головним ризиком залишається вірогідність нав’язування Україні невигідних умов під тиском “втоми від війни” серед західних партнерів. З іншого боку, прямі переговори за посередництва США теоретично могли б створити механізм для деескалації та послідовного вирішення питань безпеки.
“Будь-які переговори мають базуватися на міжнародному праві та гарантіях безпеки для України. Інакше це буде лише паузою перед новою агресією,” – наголосив у нашій розмові високопоставлений офіцер Генштабу ЗСУ.
Наразі інформація про можливий саміт залишається на рівні повідомлень ЗМІ. Як показує мій десятирічний досвід висвітлення цієї війни, дистанція між дипломатичними ініціативами та реальними змінами на фронті часто виявляється дуже великою.
Ситуація продовжує розвиватись, і я продовжуватиму відстежувати її безпосередньо з передової, де щодня вирішується справжня доля України.
