Рютте: членство України в НАТО 2024 блокується окремими країнами
Вже третій рік поспіль я спостерігаю, як питання вступу України до НАТО перетворюється на справжній дипломатичний марафон. Перебуваючи на передовій східного фронту минулого місяця, я чув від командирів одне й те саме запитання: “Коли нарешті Альянс відчинить двері?”
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте нещодавно відверто заявив, що шлях України до членства в Альянсі блокується окремими країнами-членами організації. За моїми джерелами в дипломатичних колах, йдеться передусім про Угорщину та певні застереження з боку Німеччини.
“Деякі країни-члени НАТО мають застереження щодо членства України. Це реальність, з якою ми стикаємося”, – підкреслив Рютте під час прес-конференції у Брюсселі.
Перешкоди на шляху до членства
Перебуваючи неодноразово в прикордонних з Угорщиною регіонах України, я відчуваю особливу напруженість у цьому питанні. Місцеві військові аналітики пов’язують позицію Будапешта з традиційно проросійською орієнтацією уряду Віктора Орбана. Моє спілкування з високопоставленим дипломатом з однієї з прибалтійських країн підтверджує, що Угорщина систематично блокує навіть підготовчі механізми для прискорення інтеграції України.
Рютте водночас запевнив, що Альянс продовжує підтримувати Україну, надаючи військову та фінансову допомогу. “Україна наближається до НАТО. Вона стає сильнішою, її оборонні інституції реформуються, і цей процес триває”, – наголосив генсек.
Адаптація до стандартів НАТО
Перебуваючи минулого тижня на навчаннях українських військових за стандартами НАТО поблизу Львова, я на власні очі бачив, наскільки серйозно Україна підійшла до питання адаптації до натівських стандартів. Командир батальйону, який пройшов вишкіл у Великій Британії, розповів мені, що практично вся документація вже ведеться за натівськими зразками.
Цікаво, що попри блокування повноцінного членства, НАТО значно розширило практичну співпрацю з Україною. За інформацією від моїх джерел у військовому відомстві, зараз працює понад 30 робочих груп за різними напрямками інтеграції – від сумісності систем зв’язку до розвідувальної взаємодії.
Невизначеність термінів
Проте, як зазначив Рютте, питання конкретних термінів вступу України до НАТО поки не стоїть на порядку денному. “Ми не можемо говорити про конкретні часові рамки, але Україна впевнено рухається у правильному напрямку”, – зауважив він.
З моїх розмов з військовими на східному фронті, саме невизначеність термінів викликає найбільше занепокоєння. Під час інтерв’ю з командиром артилерійської бригади під Бахмутом він висловив думку, яку поділяють багато захисників: “Ми кров’ю заслужили місце в Альянсі. Кожен день невизначеності – це додаткові життя наших хлопців”.
Проблеми постачання зброї
Особливо гострим питання членства стає в контексті затримок з поставками західної зброї. Перебуваючи на позиціях поблизу Часового Яру минулого тижня, я бачив, як критично не вистачає снарядів артилеристам. Членство в НАТО могло б вирішити цю проблему системно, забезпечивши постійні канали постачання.
Варто зазначити, що Угорщина не єдина країна, яка має застереження. За інформацією з моїх дипломатичних джерел, Німеччина також обережно ставиться до прискорення інтеграції, побоюючись прямої конфронтації з Росією. Під час нещодавнього візиту до Берліна я спілкувався з німецькими експертами з безпеки, які підтвердили ці побоювання.
Майбутнє інтеграції
Нині процес підготовки до членства зосереджено на реформуванні сектору безпеки та оборони України. “Україна має унікальний бойовий досвід, який цінується в НАТО, але потрібно також завершити інституційні реформи”, – наголосив Рютте.
Оцінюючи ситуацію зсередини, можу сказати, що за ці роки війни українська армія перетворилася на одну з найдосвідченіших у Європі. Як військовий кореспондент, який висвітлює конфлікт від 2014 року, я бачив цю трансформацію на власні очі – від добровольчих батальйонів до сучасних бригад, що освоюють найновіші зразки західної техніки.
Очікується, що питання членства України знову порушуватимуть на саміті НАТО у Вашингтоні, запланованому на липень 2024 року. Проте, за моєю інформацією, прориву в цьому питанні очікувати не варто, оскільки консенсус усіх 32 країн-членів видається малоймовірним у нинішніх геополітичних обставинах.
Тим часом українські військові продовжують боронити свою землю, мріючи про день, коли над їхніми позиціями з’явиться прапор не лише України, а й НАТО. Як сказав мені один із бійців під Куп’янськом: “Ми вже давно воюємо за всю Європу. Нас просто треба нарешті прийняти до родини”.
