Вже третій рік Україна зустрічає опалювальний сезон під загрозою масованих ракетних ударів по енергетичній інфраструктурі. За час моєї роботи військовим кореспондентом я неодноразово був свідком жахливих наслідків таких атак – зруйновані підстанції, знеструмлені міста, лікарні на генераторах і люди, що намагаються вижити без опалення при мінусовій температурі.
Особливо цинічною в цьому контексті виглядає російська пропаганда, яка намагається виправдати ці удари по критичній цивільній інфраструктурі. За час роботи в гарячих точках я навчився розпізнавати ці наративи, які циркулюють російськими медіа.
Основні наративи російської пропаганди
Аналізуючи численні російські ЗМІ та телеграм-канали, можна виділити кілька ключових наративів, які використовуються для виправдання ударів по українській енергетичній інфраструктурі:
Перший і найпоширеніший – “військова необхідність”. Російські пропагандисти стверджують, що електростанції та підстанції є “легітимними військовими цілями”, оскільки забезпечують електроенергією підприємства оборонної промисловості. Під час моїх відвідувань зруйнованих об’єктів енергетики в Харкові, Запоріжжі та Львові я бачив, що це були виключно цивільні об’єкти, від яких залежало життя звичайних людей.
Другий наратив – перекладання відповідальності на українське керівництво. “Зеленський відмовляється вести переговори, тому ми змушені бити по інфраструктурі”, – типова теза російських “експертів”. Така логіка виглядає особливо цинічною, якщо згадати, що саме Росія почала повномасштабне вторгнення і продовжує окуповувати українські території.
Третій наратив – “удар у відповідь”. Будь-яка українська атака на території Росії використовується як привід для “відплати”. Коли в жовтні 2023 року я висвітлював наслідки масованої ракетної атаки на енергетичні об’єкти кількох областей, російські медіа називали це “відповіддю на теракти в Курській області”.
Тактика маніпуляції
Працюючи в зоні бойових дій з 2014 року, я спостерігав, як еволюціонувала російська пропаганда. Сьогодні вона використовує складніші методи:
1. Псевдоекспертна оцінка – залучення “військових аналітиків”, які з серйозним виглядом пояснюють, чому лікарні та школи є “подвійного призначення”.
2. Візуальні маніпуляції – використання супутникових знімків з позначками “військових об’єктів” поблизу цивільної інфраструктури, часто сфабрикованих.
3. Підміна причинно-наслідкових зв’язків – “якби Україна капітулювала, ми б не били по електростанціях”.
4. Дегуманізація українців – поширення тези, що “українці можуть потерпіти без світла і тепла”.
Особливо цинічно виглядало виправдання нещодавніх ударів по енергосистемі Харкова, коли один з російських військових блогерів писав: “Нехай харків’яни замерзають, вони самі винні, що не вийшли зустрічати російські війська з квітами”.
Вплив на цивільне населення
За два з половиною роки повномасштабної війни я бачив, як змінювався побут українців через удари по інфраструктурі. Взимку 2022-2023 років під час відрядження до Херсона я зустрічав людей, які жили в квартирах з температурою +5°C, готували їжу на вогнищах у дворах багатоповерхівок.
Нещодавно спілкувався з лікарями Охматдиту, які розповідали, як проводили операції дітям при світлі ліхтариків, коли вийшли з ладу генератори під час однієї з повітряних тривог.
Для людей з інвалідністю, літніх людей, родин з маленькими дітьми удари по енергетиці – це не просто незручність. Це питання виживання. Коли відключаються ліфти, люди з обмеженою рухливістю фактично опиняються в пастці у власних квартирах.
Міжнародно-правовий аспект
За моїм досвідом спілкування з юристами-міжнародниками, такі удари мають чіткі ознаки військових злочинів. Міжнародне гуманітарне право, зокрема Додатковий протокол I до Женевських конвенцій, забороняє напади на об’єкти, необхідні для виживання цивільного населення.
Європейський суд з прав людини вже отримав тисячі заяв від українців, які постраждали від руйнування критичної інфраструктури. Спеціалісти з військових злочинів, з якими я консультувався, вважають, що після війни ці удари стануть предметом окремого трибуналу.
Як протистояти дезінформації
Найдієвіший спосіб протидії пропаганді – це документування реальних наслідків ударів. Моя робота як військового кореспондента полягає саме в цьому – показувати правду про те, що відбувається. Коли я розповідаю історії конкретних людей, які залишились без опалення при -15°C, ці свідчення важко спростувати жодною пропагандою.
Важливо також розуміти, що удари по енергетиці – це частина ширшої стратегії Росії, спрямованої на створення гуманітарної катастрофи в Україні. Мета – деморалізувати населення і змусити українське керівництво піти на поступки. Але як показують мої численні інтерв’ю з жителями прифронтових міст, ці удари лише посилюють ненависть до агресора і зміцнюють рішучість чинити опір.
На жаль, з наближенням зими 2024-2025 років загроза нових масованих ударів по українській енергетиці знову стає актуальною. Енергетики, з якими я спілкувався нещодавно, говорять про відносну готовність системи до нових викликів, але визнають, що масштабні атаки можуть знову призвести до тривалих відключень.
Тим часом російська пропаганда вже зараз готує інформаційний ґрунт для нових ударів, посилюючи всі згадані наративи в своїх медіа.
