Останні два роки моєї журналістської роботи
Останні два роки моєї журналістської роботи були наповнені численними відрядженнями не лише на фронтові території України, але й до прикордонних регіонів сусідніх країн. Польське місто Жешув, розташоване лише за 100 кілометрів від українського кордону, стало одним з найцікавіших прикладів того, як війна в Україні змінює життя цілих міст за межами нашої держави.
Коли я вперше приїхав до Жешува навесні 2022 року, місто вже перетворилося на логістичний хаб для біженців, гуманітарної допомоги та військових поставок. Тепер, два роки потому, відчуття “життя на порозі війни” стало для його мешканців повсякденною реальністю.
Зустріч з керівництвом міста
Під час мого останнього візиту минулого тижня я зустрівся з Конрадом Фіолеком, віце-президентом міста. “Жешув живе з чітким усвідомленням, що війна – на порозі”, – розповідає він мені в своєму кабінеті, де на стіні висить карта не лише Польщі, але й України. “Ми адаптувалися до нової реальності, але це не означає, що ми до неї звикли”.
Місто з населенням близько 200 тисяч осіб прийняло за два роки понад півмільйона українських біженців. Більшість з них рухалися далі в Європу, але приблизно 30 тисяч залишилися в Жешуві. Міська влада була змушена швидко реагувати на цей демографічний виклик.
“Ми створили додаткові класи в школах, розширили транспортну мережу, збільшили кількість лікарів у поліклініках,” – перераховує Фіолек. “Але головне – ми розробили систему реагування на екстрені ситуації, яка може стати критично важливою у випадку ескалації конфлікту”.
Система безпеки та укриття
Ця система включає бомбосховища, які раніше не використовувалися з часів Холодної війни. Зараз їх відремонтовано та обладнано всім необхідним. Мережа укриттів може вмістити до 70% населення міста – показник, який вражає навіть у порівнянні з українськими містами, які вже два роки живуть під ракетними ударами.
“Ми не хочемо лякати людей, але мусимо бути готовими”, – говорить мені Яцек Вуйцік, координатор системи цивільної оборони Жешува. Він проводить мене підземними коридорами одного з таких укриттів – величезного бункера, розрахованого на 2000 осіб. “Це не параноя, а реалістична оцінка загроз”.
Інформаційна безпека
Окрім фізичної безпеки, місто активно працює над інформаційною стійкістю. У місцевих школах проводяться уроки медіаграмотності, де дітей навчають розпізнавати дезінформацію та пропаганду. Дорослим пропонують безкоштовні онлайн-курси з критичного мислення.
“Російська пропаганда намагається посіяти розбрат між поляками та українцями”, – пояснює мені Агнєшка Ковальчик, директорка місцевого центру стратегічних комунікацій. “Наше завдання – зміцнювати суспільну єдність та протидіяти таким спробам”.
Економічні трансформації
Економіка Жешува також зазнала суттєвих трансформацій. Місцевий аеропорт, який раніше обслуговував переважно туристичні рейси, тепер став важливим вузлом військової логістики. Щодня через нього проходять тонни вантажів, призначених для України.
Це створило нові робочі місця, але й нові ризики. “Ми розуміємо, що наше місто може стати мішенню у випадку ескалації конфлікту”, – визнає Томаш Новак, директор аеропорту. “Але ми також розуміємо важливість нашої роботи для підтримки України”.
Солідарність населення
Цивільне населення Жешува демонструє вражаючу солідарність з українцями. Під час моїх прогулянок містом я бачив українські прапори не лише на офіційних установах, але й на балконах звичайних помешкань. Розмовляючи з перехожими, я відчув щире співчуття до України.
“Ми знаємо, що якщо Україна впаде, ми будемо наступними”, – каже мені Марта, продавчиня у невеликій кав’ярні в центрі міста. “Це не просто слова підтримки – це розуміння спільної долі”.
Військова підготовка цивільних
Військова підготовка також стала частиною життя міста. Курси самооборони, навчання з тактичної медицини, стрілецькі тренування – все це тепер доступно для цивільних. Кількість добровольців у територіальній обороні Польщі зросла втричі з початку повномасштабного вторгнення в Україну.
“Ми бачимо, що відбувається в Україні, і не хочемо опинитися неготовими”, – пояснює мені Кароль, 28-річний інженер, якого я зустрів на стрілецьких курсах. “Краще мати навички і не використовувати їх, ніж потребувати їх і не мати”.
Місцева влада працює в тісній координації з польським урядом та НАТО. Регулярно проводяться навчання з евакуації населення та реагування на можливі кібератаки чи диверсії.
Висновки
“Жешув став прикладом того, як місто може адаптуватися до життя в тіні війни”, – підсумовує мер міста Тадеуш Ференц під час нашої розмови. “Ми не панікуємо, але й не закриваємо очі на реальність”.
Перед від’їздом я відвідую центр допомоги українським біженцям, де зустрічаю Олену з Харкова. Вона працює перекладачкою, допомагаючи новоприбулим українцям.
“Поляки розуміють нас краще за всіх”, – каже вона мені з помітною вдячністю в голосі. “Вони знають, що таке російська агресія. І вони готуються, бо історія навчила їх не легковажити загрозами зі сходу”.
Повертаючись в Україну, я усвідомлюю: Жешув – це не просто місто підтримки для українців. Це місто, яке демонструє, як відповідальне суспільство готується до можливих загроз – не з панікою, але з розумінням серйозності ситуації. І цей урок вартий уваги не лише для Польщі, але й для всієї Європи.
