Третій місяць перебуваю на передовій Херсонщини, де українські війська стримують постійні спроби російських диверсантів прорватися через Дніпро. Але сьогодні мушу відволіктися від фронтових зведень, щоб розповісти про іншу війну – ту, яку Росія веде проти українських дітей у окупованому Криму.
Мені неодноразово доводилося бачити, як окупанти перетворюють цивільне населення на заручників, але те, що відбувається з кримськими дітьми, виходить за межі будь-якого розуміння. Школярів, яких окупаційна влада вважає “неблагонадійними”, заносять до спеціальних списків “груп ризику” та піддають регулярним перевіркам і психологічному тиску.
Після численних розмов з кримськими правозахисниками та родинами, які потай передають інформацію на материкову Україну, вимальовується моторошна картина системного переслідування неповнолітніх.
Система виявлення «неблагонадійних» школярів
За моєю інформацією, в кримських школах запроваджено негласну систему моніторингу політичних поглядів учнів. Дитина може потрапити до “групи ризику” за найменших ознак проукраїнської позиції або критичного ставлення до російської політики.
“Мого сина внесли до цього списку після того, як він відмовився брати участь у військово-патріотичному заході. Тепер до нас регулярно навідуються ‘перевіряючі’, а класний керівник постійно викликає на ‘профілактичні бесіди'”, – розповіла мені анонімно мати 14-річного кримського школяра.
Подібні свідчення надходять з різних куточків півострова. Учнів, внесених до “груп ризику”, змушують відвідувати додаткові “виховні години”, їхні акаунти в соціальних мережах піддають регулярному моніторингу, а сім’ї – постійним візитам представників окупаційних органів.
Від профілактичних бесід до кримінальних справ
Особливо непокоїть те, що російська репресивна машина не зупиняється на “профілактичних заходах”. За даними правозахисників, уже зафіксовано випадки внесення кримських підлітків до російського “Реєстру терористів та екстремістів” – абсурдного списку, який окупанти використовують для переслідування незгодних.
Спілкуючись із журналістами, які висвітлюють кримську тематику, я з’ясував, що російські спецслужби відкрито погрожують школярам кримінальною відповідальністю за публікації в соціальних мережах, навіть якщо йдеться про цитування українських пісень чи використання синьо-жовтої символіки.
“Вони проводять обшуки у родинах, діти яких поставили лайк під проукраїнським дописом. У мене є інформація про випадок, коли 16-річну дівчину виключили зі школи після того, як вона відмовилася публічно засудити дії українських військових”, – повідомив мені один із кримських адвокатів.
Тактика залякування
Перебуваючи на фронті, я бачив різні тактики психологічного тиску, які застосовує ворог. Але те, що відбувається з дітьми в Криму, – це окрема форма психологічної війни. Окупанти намагаються зламати дітей, щоб сформувати покоління, позбавлене будь-яких зв’язків з українською ідентичністю.
За свідченнями батьків, окупаційна влада проводить в школах публічні “виховні заходи”, під час яких “неблагонадійних” учнів змушують виступати з самокритикою або ганьблять перед однокласниками.
“Моя донька два дні не могла отямитися після того, як її викликали перед усім класом і змусили пояснювати, чому в неї на телефоні знайшли фото української вишиванки”, – розповіла мені жителька Сімферополя.
Маніпуляції з батьками та психологічний тиск
Окупанти активно використовують різноманітні важелі тиску на батьків “неблагонадійних” дітей. Їм погрожують позбавленням батьківських прав, проблемами на роботі, відкриттям адміністративних та кримінальних справ.
“Мене викликали до директора школи і прямо сказали, що якщо мій син не змінить свою поведінку, його передадуть до ‘спеціального закладу для виправлення’, а мене позбавлять батьківських прав. Вони використовують наших дітей як заручників”, – поділився зі мною батько кримського школяра.
Як людина, яка багато років висвітлює події війни, я можу стверджувати: окупанти свідомо використовують дітей як інструмент тиску на кримське суспільство. Залякуючи наймолодших, вони намагаються підкорити всіх.
Міжнародні організації б’ють на сполох
Правозахисні організації відзначають, що переслідування дітей у Криму – це порушення не лише українського законодавства, але й міжнародних конвенцій.
ООН та інші міжнародні інституції неодноразово засуджували практику переслідування кримських дітей, але окупаційна влада ігнорує ці заклики, продовжуючи політику тиску та залякування.
“Росія систематично порушує права дітей у Криму, обмежуючи їхню свободу вираження поглядів та право на збереження власної ідентичності”, – зазначається в одному з останніх звітів ООН щодо ситуації на окупованому півострові.
Свідчення постраждалих
Особливо вражаючими є історії дітей, які потрапили під каток окупаційної машини. 17-річний Арсен (ім’я змінено з міркувань безпеки) розповів мені про свій досвід переслідувань:
“Після того, як у мене знайшли українську музику в телефоні, мене почали викликати на ‘бесіди’ з представниками ФСБ. Вони загрожували, що я не зможу вступити до університету, що в моїх батьків будуть проблеми. Щотижня мене змушують звітувати про те, з ким я спілкуюся і що роблю у вільний час. Це як жити під постійним наглядом.”
Подібних історій десятки, якщо не сотні, але більшість родин бояться відкрито говорити про свої проблеми, побоюючись посилення тиску.
Спротив триває
Попри систематичний тиск, на півострові залишаються діти та підлітки, які знаходять способи зберігати свою українську ідентичність. Вони створюють закриті чати, використовують VPN для доступу до українських ресурсів, таємно відзначають українські свята.
“Ми не можемо відкрито говорити українською чи носити вишиванки, але це не означає, що ми забуваємо, хто ми. Ми знаходимо інші способи залишатися українцями”, – поділився зі мною один із кримських старшокласників.
Перебуваючи на передовій, я часто замислююсь про те, наскільки важливою є наша боротьба саме для цих дітей – тих, хто чекає на звільнення Криму, зберігаючи вірність Україні навіть під найжорстокішим тиском.
Що далі?
Українська влада та правозахисники продовжують документувати всі випадки порушення прав дітей у Криму, щоб у майбутньому притягнути винних до відповідальності. Але поки півострів залишається окупованим, кримські діти потребують підтримки та уваги міжнародної спільноти.
Як військовий журналіст, я бачив чимало наслідків російської агресії, але системне переслідування дітей – це особливо цинічний прояв окупаційної політики. Нам необхідно робити все можливе, щоб ці історії не залишалися непочутими, а винні не уникнули відповідальності.
Ми боремося не лише за території, але й за майбутнє наших дітей, за їхнє право зростати вільними від страху та переслідувань.
