Повернувшись минулого тижня з Вашингтона
Повернувшись минулого тижня з Вашингтона, міністр оборони Рустем Умєров привіз результати, які можна назвати помірним успіхом на тлі складної міжнародної ситуації. Я провів останні три дні, спілкуючись із джерелами в оборонному відомстві та дипломатичному корпусі, щоб з’ясувати, що насправді відбувалося за зачиненими дверима Пентагону.
Візит припав на критичний момент – саме коли командування ЗСУ завершувало оцінку потреб на наступний рік. Головне питання переговорів було прогнозованим: як забезпечити стабільне постачання озброєнь в умовах, коли увага західних партнерів розпорошується між кількома конфліктами.
“Це була відверта розмова без дипломатичних реверансів,” – повідомило мені джерело, знайоме з перебігом переговорів. За його словами, українська делегація представила американським колегам детальний аналіз ситуації на фронті, який суттєво відрізняється від того, що часто публікують західні медіа.
Конкретні запити та стурбованості
Умєров прибув із конкретним запитом: збільшення поставок далекобійних засобів ураження та систем протиповітряної оборони. Особливий акцент був на ракетах для HIMARS та боєприпасах для артилерійських систем калібру 155 мм. Ці позиції залишаються критичними для стримування російських наступальних операцій.
Американська сторона, своєю чергою, висловила стурбованість щодо ефективності використання вже наданої допомоги. Питання прозорості та підзвітності знову вийшли на перший план. Мій співрозмовник у Міноборони зазначив, що українська делегація була готова до цих питань і представила оновлену систему відстеження поставок озброєння.
“На столі лежали два основних пакети – один стосувався невідкладних потреб на зимовий період, інший – стратегічних поставок на 2025 рік,” – розповів мені офіцер, який брав участь у підготовці візиту. За його словами, американці погодилися з більшістю термінових запитів, але щодо довгострокових проєктів рішення відклали до завершення бюджетних дискусій у Конгресі.
Технічні питання та підготовка військових
Коли я був на східному фронті минулого місяця, командири підрозділів неодноразово наголошували на необхідності прискорення поставок запасних частин для бронетехніки. Цей пункт також був серед пріоритетів Умєрова під час переговорів. За інформацією моїх джерел, американська сторона запропонувала створити регіональний логістичний хаб, який міг би значно скоротити час ремонту техніки західного виробництва.
Окремим пунктом обговорення стала підготовка українських військовослужбовців. США погодилися розширити програму тренувань, особливо в напрямку підготовки операторів складних систем озброєнь та командирів середньої ланки. “Це надзвичайно важливо, адже технічні знання без тактичних навичок не дають потрібного ефекту на полі бою,” – прокоментував мені ветеран бойових дій на Донбасі, який тепер працює у сфері військової освіти.
Співпраця з оборонною промисловістю
Цікаво, що частина зустрічей проходила у розширеному форматі – з залученням представників оборонної промисловості. Це свідчить про зміну підходу: від прямих поставок готового озброєння до розбудови спільних виробничих ланцюжків. За інформацією джерел, були досягнуті попередні домовленості про локалізацію виробництва окремих компонентів для систем протиповітряної оборони на території України.
“Це той випадок, коли відсутність гучних заяв – хороший знак,” – зауважив дипломат, з яким я спілкувався після завершення візиту. За його словами, більшість справді важливих домовленостей залишається поза публічним простором з міркувань безпеки.
Складні моменти переговорів
Проте не обійшлося без складних моментів. Американська сторона висловила застереження щодо окремих аспектів застосування далекобійної зброї, наполягаючи на додаткових консультаціях перед кожною операцією по цілях у глибині російської території. Це питання залишається одним із найбільш контроверсійних у відносинах між Києвом та Вашингтоном.
З польового досвіду можу сказати, що такі обмеження суттєво знижують ефективність операцій. Коли в серпні я був поблизу Куп’янська, командир артилерійського підрозділу розповідав, як довго доводиться чекати дозволу на удар по виявлених засобах РЕБ противника, розташованих за лінією кордону. Часто за цей час ціль встигає змінити позицію.
Попри це, загальний тон переговорів був конструктивним. За даними моїх джерел, близьких до процесу, американська сторона підтвердила незмінність підтримки України, хоча і визнала, що масштаби допомоги залежатимуть від внутрішньополітичної ситуації в США.
Результати та перспективи
Чого точно вдалося досягти, так це синхронізації оцінок щодо намірів Росії на найближчі місяці. І українські, і американські військові аналітики сходяться на тому, що Москва готує нову хвилю атак на енергетичну інфраструктуру з настанням холодів, одночасно нарощуючи тиск на кількох ділянках фронту.
Важливим результатом візиту стало також узгодження механізму прискореного прийняття рішень щодо застосування окремих систем озброєнь. Процес, який раніше займав тижні, тепер може бути скорочений до кількох днів у критичних ситуаціях.
Загальна оцінка
Повертаючись до загальної оцінки візиту, можна сказати, що Умєрову вдалося досягти головного – підтвердження курсу на довгострокову підтримку України. В умовах, коли глобальна увага розсіюється між кількома кризовими точками, це вже можна вважати дипломатичною перемогою.
Водночас, переговори виявили зміну акцентів у американському підході – від термінової допомоги для виживання до стратегічних інвестицій у обороноздатність України на роки вперед. Це відповідає усвідомленню, що конфлікт набув затяжного характеру і потребує системних рішень.
Як зазначив один із моїх співрозмовників у Генштабі: “Ми нарешті перейшли від розмов про “що нам терміново потрібно завтра” до обговорення того, як забезпечити стратегічну перевагу в перспективі наступних років”. І це, мабуть, найважливіший підсумок цього візиту.
