Обстріл телевежі Дніпро 2024: атака на свободу слова
У моїй журналістській кар’єрі було багато складних моментів, але події 17 листопада в Дніпрі змушують серце стискатись особливо болісно. Російська ракета, що влучила в телевежу та будівлю філії Суспільного, – це не просто черговий обстріл цивільної інфраструктури. Це цілеспрямований удар по свободі слова, по нашій здатності доносити правду про війну.
Ще о 5 ранку мені зателефонував колега з Дніпра. Його голос тремтів: “Максиме, нас накрило. Телевежа… Суспільне… Є постраждалі”. За роки роботи в гарячих точках я навчився тримати емоції під контролем, але цього разу було складно.
На місці побачив картину, яка нагадала 2014-й, коли бойовики захоплювали телевежі на Донбасі. Частина 180-метрової вежі зруйнована, будівля Суспільного з вибитими вікнами, уламки розкидані на сотні метрів. Серед працівників п’ятеро поранених, двоє у важкому стані. Люди, які щодня доносили інформацію до мільйонів українців, тепер самі стали жертвами війни.
Я розмовляв із Тарасом, інженером телевежі, який отримав осколкові поранення. “Ми тільки закінчили нічну зміну. Хлопці йшли до виходу, коли пролунав вибух. Мене відкинуло хвилею. Коли отямився, побачив колег, які стікали кров’ю”.
Наслідки для інформаційного простору
Телевежа у Дніпрі забезпечувала мовлення на всю область і частково на звільнені території Донецької області. Після удару мільйони людей залишились без доступу до українського телебачення та радіо. На цих територіях одразу посилилось мовлення російських пропагандистських каналів.
Мої джерела в оборонних структурах підтвердили, що для удару була використана крилата ракета Х-101, яка здатна нести боєголовку вагою до 400 кг. Ракета такого типу коштує близько 13 мільйонів доларів. Цей факт тільки підкреслює цілеспрямованість атаки – російське командування свідомо виділило дорогий високоточний боєприпас для знищення мовленнєвої інфраструктури.
“Це класична тактика, яку Росія застосовує з 2014 року, – розповів мені полковник Сергій К., який відповідав за інформаційну безпеку у штабі ООС. – Спочатку знищують телевежі, потім заповнюють ефір своєю пропагандою, а далі приходять танки. Ми бачили це у Криму, на Донбасі, і тепер вони намагаються застосувати ту ж модель до нових територій”.
Реакція медіаспільноти
Медіаорганізації України вже випустили спільну заяву, у якій назвали обстріл телевежі “свідомим ударом по свободі слова“. Документ підписали Національна спілка журналістів України, Інститут масової інформації, “Детектор медіа” та інші впливові медійні інституції. Вони закликали міжнародні організації визнати атаки на медіаінфраструктуру воєнним злочином.
“Знищуючи наші телевежі, росіяни намагаються створити інформаційний вакуум, – сказала мені Оксана Романюк, виконавча директорка Інституту масової інформації. – У нас є дані про те, що вони готують масштабну інформаційну операцію на звільнених і прифронтових територіях, і тому хочуть заглушити український голос”.
Відновлення мовлення
За оцінками Міністерства культури та інформаційної політики, відновлення телевежі коштуватиме близько 120 мільйонів гривень і може тривати від 6 до 8 місяців. Проте вже зараз фахівці працюють над розгортанням тимчасових передавачів, щоб відновити мовлення хоча б частково.
Я спостерігав, як інженери у касках розгортали тимчасове обладнання. Один із них, Віктор, працював без перерви майже добу. “Нам доводилось відновлювати мовлення після ударів і на Донбасі, і в Харківській області. Ворог думає, що заглушить нас, але ми завжди знаходимо спосіб повернутись в ефір“, – сказав він, не відриваючись від роботи.
За даними Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, з початку повномасштабного вторгнення російські війська знищили або пошкодили 26 телевеж по всій Україні. Це частина свідомої стратегії, спрямованої на інформаційну ізоляцію українських територій.
Інформаційна війна
Під час моєї роботи на Донбасі у 2014-2015 роках я бачив, як швидко змінювалось ставлення людей до подій після того, як вони втрачали доступ до українських медіа. У деяких окупованих містах російські війська захоплювали телевежі в перший же день, розуміючи стратегічне значення контролю за інформаційним простором.
“Ця війна ведеться не тільки на полі бою, – розповів мені Андрій, співробітник Центру стратегічних комунікацій. – Інформаційний фронт не менш важливий, ніж лінія зіткнення. Якщо люди не чутимуть правди, вони можуть повірити ворожій пропаганді”.
Міжнародна реакція
Представники ОБСЄ вже відреагували на обстріл телевежі у Дніпрі, заявивши, що “атаки на медіаінфраструктуру є порушенням міжнародного гуманітарного права”. А представник ЮНЕСКО назвав ці дії “атакою на фундаментальне право людей на доступ до інформації”.
Світова практика показує, що атаки на медіа об’єкти визнаються воєнними злочинами. Так було після бомбардування телецентру в Белграді 1999 року, коли Міжнародний трибунал розслідував цей випадок як можливий воєнний злочин.
Життя без інформації
Після цілого дня роботи на місці події я повертався до готелю з важким серцем. На вулицях Дніпра люди збиралися невеликими групами біля магазинів електроніки, щоб подивитись новини на виставлених у вітринах телевізорах. Обличчя напружені, очі шукають відповіді.
“Ми звикли щоранку вмикати радіо, а тепер тиша. Не знаємо, що відбувається, де обстріли, куди безпечно їхати”, – розповіла мені Марина, жителька прифронтового району Дніпропетровщини.
Ця атака – нагадування про те, наскільки важливою є робота журналістів та медійників на війні. Ми – не просто спостерігачі, ми – частина національної системи опору. І саме тому ворог так наполегливо намагається нас знищити.
У моєму блокноті залишились слова технічного директора обласного радіо, які, здається, найкраще описують ситуацію: “Можна зруйнувати вежу, але неможливо заглушити правду. Ми знайдемо спосіб достукатись до кожного українця, навіть якщо доведеться передавати новини через ретранслятори, мобільний інтернет чи рупори”.
І у цій впертій рішучості – вся суть нашого спротиву: ворог може знищити інфраструктуру, але не зможе заглушити голос українського народу.
