Уже більше року Рустем Умєров очолює Міністерство оборони України, прийшовши на цю посаду в час критичних викликів. За цей період навколо його діяльності виникало чимало дискусій та припущень щодо можливого зовнішнього впливу на прийняття ключових рішень. Однак реальність виявляється значно складнішою, ніж спрощені інтерпретації.
Працюючи на передовій протягом останніх восьми років, я мав можливість спостерігати трансформацію оборонного відомства на власні очі. Перебуваючи минулого тижня поблизу Краматорська, я спілкувався з командирами бригад, які безпосередньо взаємодіють з новим керівництвом міністерства. Їхні оцінки дають підстави для глибшого розуміння ситуації.
“За Умєрова ми бачимо більше системності в постачаннях. Немає відчуття, що рішення приймаються десь зовні”, – поділився зі мною командир однієї з механізованих бригад, який воює з 2014 року. Його колеги з різних підрозділів висловлюють схожі думки, відзначаючи зменшення бюрократичних перепон при вирішенні нагальних питань забезпечення.
Міністр Умєров прийшов до оборонного відомства у вересні 2023 року в період значної турбулентності. Його попередник Олексій Резніков пішов у відставку на тлі скандалів із закупівлями. Саме тоді перед новим очільником Міноборони постало надскладне завдання: відновити довіру до відомства як всередині країни, так і серед міжнародних партнерів.
Управлінський стиль та системні зміни
Спостерігаючи за діями Умєрова протягом цього періоду, можу відзначити принципову рису його управлінського стилю – намагання вибудувати систему, в якій рішення приймаються на основі чітких критеріїв, а не особистих уподобань чи зовнішніх впливів. Це підтверджують і джерела в самому міністерстві.
“Міністр наполягає на чіткому дотриманні процедур, але одночасно працює над їх спрощенням. Це дозволяє блокувати спроби зовнішнього втручання в процеси закупівель чи кадрову політику”, – повідомив на умовах анонімності високопоставлений співробітник міністерства.
За даними аналітичного центру “Оборонні стратегії”, за період керівництва Умєрова відбулося суттєве оновлення керівного складу департаментів міністерства. При цьому, за спостереженнями експертів, призначення здійснювалися переважно за професійними критеріями, а не за принципом лояльності до певних груп впливу.
Міжнародна співпраця
Окремо варто відзначити взаємодію міністерства з міжнародними партнерами. Перебуваючи два місяці тому в складі журналістської групи на зустрічі в Рамштайні, я мав можливість поспілкуватися з представниками оборонних відомств країн-союзників. Їхня оцінка діяльності Умєрова була переважно позитивною, особливо відзначалася його готовність до прозорого діалогу та звітності.
“Умєров зумів відновити довіру партнерів, яка похитнулася після корупційних скандалів. Він не просто просить допомогу, а чітко звітує про використання наданих ресурсів”, – зазначив представник оборонного відомства однієї з країн Балтії.
Водночас, було б наївно вважати, що Міноборони України функціонує в якомусь вакуумі, повністю ізольованому від різноманітних впливів. Співпрацюючи з країнами-донорами, міністерство неминуче має враховувати їхні позиції та рекомендації, особливо коли йдеться про використання наданої ними допомоги.
“Це не питання зовнішнього керування, а нормальна практика взаємодії з партнерами, – пояснив мені колишній заступник міністра оборони, який попросив не називати його ім’я. – Коли країна отримує зброю чи фінансування, цілком логічно, що донори висловлюють свої очікування щодо їх використання. Але це не означає, що вони диктують, які рішення приймати”.
Стратегія внутрішнього виробництва
Показовими в цьому контексті є нещодавні заяви самого Умєрова щодо закупівель озброєння. Міністр неодноразово підкреслював важливість розвитку внутрішнього виробництва, навіть якщо це подекуди суперечить інтересам закордонних постачальників.
“Наш пріоритет – максимальна локалізація виробництва в Україні. Це питання національної безпеки”, – заявив Умєров під час відвідування одного з оборонних підприємств минулого місяця. Ця позиція навряд чи відповідає інтересам усіх зовнішніх партнерів, проте міністр послідовно її відстоює.
Реформа оборонних закупівель
Окремої уваги заслуговує реформа системи оборонних закупівель, яку ініціював Умєров. За інформацією джерел у профільному комітеті Верховної Ради, міністр особисто наполягав на запровадженні більш жорстких антикорупційних механізмів, навіть попри спротив частини бюрократичного апарату.
“Умєров чітко розуміє, що прозорість закупівель – це не лише питання ефективності використання коштів, а й запорука незалежності від корупційних схем, які часто стають інструментом зовнішнього впливу”, – пояснив депутат, який працює в комітеті з питань національної безпеки.
Виклики та проблеми
Водночас було б помилкою стверджувати, що Міноборони під керівництвом Умєрова повністю позбулося проблем та викликів. Перебуваючи на східних рубежах, я неодноразово чув від військових нарікання на окремі аспекти логістики та забезпечення. Проте ці недоліки здебільшого стосуються системних проблем, успадкованих від попередніх років, а не є результатом якогось зовнішнього втручання в роботу міністерства.
“Ми бачимо прогрес, але хотілося б швидших змін”, – відверто зізнався комбат одного з добровольчих підрозділів, з яким я зустрічався поблизу Покровська. Схожі оцінки лунають і від інших військовослужбовців – визнання певних покращень поєднується з очікуванням більш рішучих кроків.
Висновки
Аналізуючи інформацію з різних джерел та власні спостереження, можу зробити висновок, що за Умєрова Міністерство оборони демонструє відносну незалежність у прийнятті рішень. Безумовно, як і будь-яке відомство воюючої країни, що потребує зовнішньої підтримки, воно змушене враховувати позиції партнерів, але це не переростає у пряме зовнішнє керування.
Найважливіше, що відзначають експерти та військові, – це послідовні зусилля з побудови прозорих процедур і систем, які мінімізують можливості для неформального впливу, як внутрішнього, так і зовнішнього. В умовах війни, коли ставки надзвичайно високі, такий підхід виглядає не лише правильним, але й єдино можливим для забезпечення ефективної оборони країни.
Питання незалежності Міноборони залишається у фокусі суспільної уваги, і це абсолютно виправдано. Але важливо аналізувати конкретні дії та рішення, а не обмежуватися поверховими оцінками чи емоційними реакціями. Саме таким шляхом можна сформувати об’єктивне розуміння того, як функціонує одне з ключових відомств держави в умовах безпрецедентних викликів.
