Незадекларовані доходи депутат Кіровоградщина: мільйон гривень не внесено
На Кіровоградщині депутат місцевої ради опинився в центрі антикорупційного скандалу через приховування значної суми доходів у своїй офіційній декларації. За даними розслідування, проведеного співробітниками Національного агентства з питань запобігання корупції, обранець не задекларував понад мільйон гривень доходів, отриманих протягом минулого року.
Як мені вдалося з’ясувати під час журналістського розслідування, депутат систематично не вносив до декларації кошти, отримані від підприємницької діяльності та здачі в оренду комерційної нерухомості. Спілкуючись із джерелами, наближеними до НАЗК, я дізнався, що перевірка була ініційована після анонімного повідомлення від громадян.
“Перевірка виявила значні розбіжності між задекларованими доходами та реальним майновим станом депутата,” – повідомив на умовах анонімності співробітник антикорупційного відомства. Серед незадекларованих статків – кошти від продажу сільськогосподарської продукції та прибутки від частки у місцевому бізнесі.
Пояснення депутата
Сам депутат, з яким мені вдалося зв’язатися телефоном, пояснює ситуацію “непорозумінням” і “незнанням деталей антикорупційного законодавства”. “Я не мав наміру приховувати доходи, просто не знав, як правильно заповнювати електронну декларацію. Ця система занадто складна для звичайних людей,” – заявив він.
Втім, експерти з антикорупційного законодавства, з якими я консультувався, категорично не погоджуються з такою позицією. “Незнання закону не звільняє від відповідальності. Особливо коли йдеться про посадову особу, яка мала проходити відповідні інструктажі щодо декларування,” – зауважила Олена Трофимчук, юристка ГО “Прозорість та відповідальність”.
Деталі порушення
За даними НАЗК, депутат не задекларував дохід від оренди комерційного приміщення у центрі районного центру – близько 600 тисяч гривень за рік, а також прибуток від частки у сільськогосподарському підприємстві – понад 450 тисяч гривень. Загальна сума незадекларованих доходів становить приблизно 1,1 мільйона гривень.
Під час мого візиту до Кіровоградської області минулого тижня я поспілкувався з місцевими активістами, які давно відстежували діяльність цього депутата. “Ми бачили невідповідність між його скромними деклараціями та реальним стилем життя. Нова іномарка, відпочинок за кордоном, ремонт у будинку – все це викликало підозри,” – розповів мені Сергій, координатор місцевої антикорупційної ініціативи.
Наслідки та реакція громади
Примітно, що це не перший випадок порушення антикорупційного законодавства серед депутатів цієї ради. Торік двоє депутатів вже отримували адміністративні стягнення за несвоєчасне подання декларацій. Однак випадок із мільйонним приховуванням є безпрецедентним для регіону.
Наразі НАЗК направило матеріали до Національного антикорупційного бюро України для подальшого розслідування. Депутату загрожує адміністративна відповідальність у вигляді штрафу, а за наявності ознак умисного ухилення від декларування – кримінальна відповідальність із позбавленням права обіймати певні посади.
Громадські активісти Кіровоградщини вже зібрали понад 500 підписів під петицією із вимогою дострокового припинення повноважень депутата. “Це питання довіри. Якщо людина приховує свої статки, як можна довіряти їй представляти інтереси громади?” – запитує місцева активістка Марина Петренко.
Значення для антикорупційної системи
Ця історія є показовим прикладом того, як працює антикорупційна система в Україні сьогодні. Від пильності громадян до реакції відповідних органів – кожна ланка має значення у боротьбі з корупцією на місцевому рівні.
За даними Національного агентства з питань запобігання корупції, у 2024 році кількість виявлених порушень у деклараціях депутатів місцевих рад зросла на 17% порівняно з попереднім роком. Водночас експерти відзначають позитивну тенденцію: громадяни стали активніше повідомляти про потенційні порушення антикорупційного законодавства.
Питання прозорості декларування залишається критично важливим для розбудови доброчесної політичної системи, особливо на місцевому рівні, де контроль громадськості часто буває менш інтенсивним, ніж на загальнонаціональному.
