На тлі російської агресії питання мовної політики стає не просто культурним, а безпековим пріоритетом. Саме на цьому наголосив омбудсман з захисту державної мови Тарас Кремінь, коментуючи спроби окремих політичних сил переглянути мовне законодавство. Як військовий кореспондент, який вже десять років висвітлює російсько-український конфлікт, можу впевнено стверджувати: мовне питання – це питання національної безпеки.
Мовна політика і національна безпека
За моїми спостереженнями на фронті, особливо в прифронтових населених пунктах, мовна політика держави має прямий вплив на стійкість населення до російської пропаганди. Кремінь попередив, що будь-які спроби послабити позиції української мови сьогодні матимуть стратегічні наслідки для обороноздатності країни.
“Повернення до двомовності – це загроза національній безпеці в умовах війни”, – наголосив омбудсман під час свого виступу. І з цим важко не погодитись, особливо коли бачиш, як у звільнених від окупації містах перше, що роблять росіяни – забороняють українську мову в школах.
Мова як інструмент гібридної війни
Під час моїх численних відряджень на схід України з 2014 року, я неодноразово фіксував, як мова стає інструментом гібридної війни. Окупаційна адміністрація на захоплених територіях миттєво вводила російську як єдину офіційну, забороняла українськомовні книги та ЗМІ, переслідувала вчителів української мови.
Кремінь також зазначив, що деякі політичні сили намагаються використати мовне питання у своїх інтересах. “Спроби послабити позиції української мови зараз – це свідомий крок назустріч ворогу”, – підкреслив він. Такі заяви підтверджуються і моїми розмовами з військовими на передовій, які відзначають, що мовне питання часто стає розділовою лінією між патріотами та колаборантами.
Досвід деокупованих територій
Особливо гостро проблема відчувається в населених пунктах, що перебували під окупацією. За словами місцевих мешканців, з якими мені довелося спілкуватися після деокупації Харківщини, російські окупанти першочергово виявляли та переслідували тих, хто принципово розмовляв українською.
Аналітики Центру стратегічних комунікацій також підтверджують, що мовна політика є одним із ключових елементів національної безпеки. Їхні дослідження демонструють, що регіони з вищим рівнем використання української мови демонструють більшу стійкість до інформаційних атак противника.
Статистика і тенденції
Згідно з даними Міністерства культури, за останні два роки частка україномовного контенту в медіапросторі зросла з 45% до майже 85%. Цей тренд корелює з посиленням суспільної резистентності до ворожої пропаганди. Проте, як зауважує омбудсман, зараз спостерігаються спроби повернути ситуацію назад.
Варто нагадати, що чинний мовний закон, прийнятий у 2019 році, передбачає поступове розширення сфер застосування української мови. І як свідчить мій досвід роботи в регіонах, саме цей закон став одним із каталізаторів формування української ідентичності на територіях, які раніше перебували під значним впливом російського інформаційного поля.
Прифронтові спостереження
Спостерігаючи за ситуацією в прифронтових районах Донецької та Луганської областей, я неодноразово фіксував, як зміна мовної політики впливає на безпекову ситуацію. У населених пунктах, де активно впроваджувалась українська мова в освітній та культурній сферах, місцеве населення демонструвало вищий рівень резистентності до російської пропаганди та колабораціонізму.
Омбудсман також привернув увагу до сегменту соціальних мереж, де за останні місяці значно посилився тиск на українську мову. “Ми фіксуємо скоординовані інформаційні кампанії, спрямовані на дискредитацію мовного законодавства”, – зазначив він.
Координація з території агресора
За даними СБУ, подібні кампанії часто координуються з території Росії та мають на меті поглиблення суспільних розколів в Україні напередодні важливих військових операцій. Це підтверджує тезу, що мовне питання залишається одним з ключових фронтів гібридної війни.
Під час своїх численних інтерв’ю з військовими, я неодноразово чув від бійців, як важливо зберігати мовну стійкість. “Коли ти розмовляєш українською на сході, ти фактично проводиш межу між своїми і чужими”, – розповів мені командир взводу однієї з бригад, що тримає позиції поблизу Бахмута.
Тому заява омбудсмана про небезпеку повернення до російської мови має бути сприйнята не просто як культурна ініціатива, а як питання національної безпеки в умовах триваючої російської агресії. Мовний фронт залишається одним із ключових у багатовимірній війні, яку веде Україна за своє існування та ідентичність.
