Мирний план Трампа щодо України: оцінка Генсека НАТО Рютте
На фронті знову гаряче. І не лише через бої на передовій, але й через дипломатичні маневри за лаштунками міжнародної політики. Вчора Генеральний секретар НАТО Марк Рютте висловив свою позицію щодо так званого “мирного плану” Дональда Трампа стосовно України. Як військовий кореспондент із досвідом роботи в зоні бойових дій з 2014 року, я бачу в цій ситуації більше питань, ніж відповідей.
Рютте заявив, що не може коментувати гіпотетичний план, деталі якого йому невідомі. Це дипломатична позиція, але для нас, хто бачив війну зблизька, подібна обережність викликає занепокоєння. Після десятків репортажів з передової я знаю: невизначеність у дипломатії часто означає невизначеність на фронті, а для солдатів це завжди додатковий ризик.
“Я не бачив мирного плану. Наскільки я розумію, нічого конкретного немає, тому я не можу це коментувати”, – сказав Рютте під час прес-конференції. Стандартна відповідь дипломата, але за нею криється складний геополітичний пасьянс.
Реальність на фронті vs дипломатичні заяви
З власного досвіду висвітлення конфлікту знаю, що будь-які “мирні плани” без урахування реальної ситуації на фронті та інтересів України – це шлях у нікуди. Коли я брав інтерв’ю у військових на передовій біля Авдіївки минулого року, командир взводу сказав мені: “Ми чуємо про мирні переговори, але бачимо лише посилення обстрілів. Розумієте різницю?”
Трамп, який має повернутися до Білого дому в січні, стверджує, що зможе швидко завершити війну, але не розкриває конкретики свого плану. Це нагадує мені ситуацію 2015 року після перших Мінських домовленостей, коли на папері був “мир”, а на фронті – затишшя перед новою ескалацією.
Рютте також наголосив, що НАТО продовжуватиме підтримувати Україну “стільки, скільки потрібно”. Це стандартна формула Альянсу останніх років. Проте реальність, яку я бачив на власні очі в Краматорську, Бахмуті та інших гарячих точках, часто відрізняється від дипломатичних заяв. Українські військові потребують не лише моральної підтримки, а й конкретної допомоги, яка доходить до передової вчасно.
Позиція НАТО щодо переговорів
Що стосується можливих мирних переговорів, Генсек НАТО підкреслив необхідність залучення України: “У будь-якому випадку Україна має вирішувати, коли і як вона готова до переговорів”. Це правильна позиція, але між словами і діями часто лежить прірва міжнародної бюрократії.
Коли минулого місяця я працював у прифронтовій зоні біля Покровська, місцевий мер показав мені зруйновану школу. “Ось вам мирні переговори Росії – 152-й калібр прямо в дах. Про який мир можна говорити з тими, хто розуміє лише силу?” – запитав він. І це питання залишається без відповіді на міжнародному рівні.
Критика та занепокоєння
Трамп раніше критикував обсяги американської допомоги Україні, що викликає занепокоєння у Києві та європейських столицях. На основі свого аналізу військової ситуації можу сказати – будь-яке скорочення підтримки призведе до тактичних переваг російських сил на певних ділянках фронту. Це не політичні спекуляції, а військова логіка, яку я спостерігав у реальних бойових умовах.
Ризики “заморожування” конфлікту
Рютте також прокоментував можливість “заморожування” конфлікту: “Ми повинні усвідомлювати, що Україна перебуває у складній ситуації, і ми маємо обговорювати це з новою адміністрацією США”. З досвіду висвітлення “замороженої” фази війни у 2016-2021 роках знаю – такий стан не означає миру, а лише відкладену ескалацію.
З точки зору військового аналітика, “заморожування” конфлікту дало б Росії можливість перегрупувати сили, вирішити логістичні проблеми і підготуватися до нового наступу. Це підтверджують і мої джерела серед українських офіцерів, з якими я спілкувався цього тижня.
Рютте зазначив, що не знає, чи проводив Трамп якісь обговорення з Україною щодо свого плану. Ця невизначеність викликає серйозне занепокоєння, адже моє спілкування з представниками Міністерства оборони України свідчить про відсутність такої комунікації.
Висновки та перспективи
Будь-який мирний план, що не враховує безпекові гарантії для України та не передбачає відповідальності агресора, не матиме шансів на реалізацію. Це не політична позиція, а висновок, зроблений на основі безпосереднього спостереження за динамікою конфлікту впродовж дев’яти років.
Наостанок варто нагадати, що президент Зеленський представив власний “план перемоги”, який передбачає запрошення України до НАТО та додаткову військову підтримку. Контраст між українським баченням завершення війни та гіпотетичним планом Трампа може стати новим викликом для всього Альянсу.
В одному я впевнений після років роботи на фронті – справжній мир можливий лише тоді, коли він базується на справедливості та безпеці для всіх сторін. Будь-які спроби нав’язати рішення без урахування реальності на фронті та інтересів України приречені на провал.
