Пошук відповідей на питання мирних переговорів
Як військовий кореспондент з багаторічним досвідом роботи на східному фронті, я завжди шукаю відповіді на питання, які турбують кожного українця. Останніми днями в інформаційному просторі набирає обертів тема можливих мирних переговорів за посередництва США. Питання, що викликає найбільше дискусій – чи справді Вашингтон просуває певний варіант мирної угоди між Україною та росією?
Згідно з інформацією, опублікованою Washington Post, процес підготовки такої гіпотетичної угоди може тривати не менше року. Я не раз бачив, як розгортаються дипломатичні процеси паралельно з бойовими діями, і завжди це вимагало значного часу та ресурсів.
Зараз, перебуваючи у відносному затишші між відрядженнями на фронт, я проаналізував численні джерела та поспілкувався з кількома дипломатами, які на умовах анонімності поділилися своїм баченням ситуації. Картина вимальовується неоднозначна.
Фундаментальні розбіжності позицій
Ключова проблема полягає у фундаментальній розбіжності позицій. Вашингтон та Київ наголошують на необхідності дотримання територіальної цілісності України. Водночас москва продовжує наполягати на своїх абсурдних вимогах “демілітаризації” та “денацифікації”, що фактично означає капітуляцію України.
Під час моїх останніх поїздок на передову в Донецькій області я спілкувався з командирами різних підрозділів. Їхня позиція однозначна – будь-які переговори можливі лише з позиції сили, коли агресор буде змушений відступити. “Ми тут не для того, щоб здавати українську землю”, – сказав мені комбат одного з механізованих підрозділів минулого місяця.
Американська стратегія
За даними американських джерел, у Білому домі розуміють складність ситуації. Щоб досягти справді життєздатної угоди, необхідно не тільки узгодити її текст, але й створити міжнародну інфраструктуру безпеки, яка гарантуватиме її дотримання. Це включає систему санкцій, які автоматично активуватимуться у разі порушення домовленостей.
Спостерігаючи за розвитком подій на фронті останні два роки, я бачу, що військова динаміка безпосередньо впливає на переговорні позиції. Коли українські війська звільняли Херсон, риторика змінювалась в один бік. Коли ворог тиснув на Авдіївському напрямку – в інший. Така закономірність спостерігається в усіх сучасних конфліктах.
Відповідальність за злочини
Американські дипломати, за неофіційною інформацією, розуміють, що будь-яка угода повинна включати механізми відповідальності росії за скоєні злочини. Це питання компенсацій, репарацій, а також притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Без цих елементів будь-яка угода не матиме підтримки українського суспільства.
Складнощі імплементації
Моя практика висвітлення переговорних процесів у різних конфліктах показує, що найскладнішим етапом є не підписання документів, а їх імплементація. Особливо коли одна зі сторін систематично порушувала домовленості в минулому. Достатньо згадати Мінські угоди, які я висвітлював у 2014-2015 роках, щоб зрозуміти всю складність забезпечення виконання будь-яких нових домовленостей.
Експерти з міжнародного права, з якими я консультувався, наголошують, що основна проблема полягає у відсутності ефективних міжнародних механізмів примусу до виконання угод. Саме тому американська сторона працює над розробкою нових інструментів, які зробили б порушення договору надто дорогим для агресора.
Позиція військових
В українських військових колах, де я маю багато контактів, панує обережний скептицизм щодо дипломатичних ініціатив. “Ми не проти миру, але не ціною нових окупованих територій. Це означатиме, що всі наші жертви були марними”, – такі думки я чую від військових на різних ділянках фронту.
Часові рамки та перспективи
За оцінками американських аналітиків, для підготовки реалістичної мирної угоди потрібно щонайменше 12 місяців інтенсивної дипломатичної роботи. При цьому процес не може розпочатись повноцінно, доки сторони не продемонструють готовність до компромісів – а поки що ознак такої готовності з боку москви не спостерігається.
Зі свого багаторічного досвіду роботи в конфліктних зонах я знаю, що справжні переговори часто відбуваються непублічно, далеко від камер і мікрофонів. Тому не виключено, що певні контакти вже існують, але широкій громадськості про це стане відомо значно пізніше.
Українська сторона, за моїми даними, працює над власним планом досягнення справедливого миру, який би захищав національні інтереси та не допускав замороження конфлікту. Цей план передбачає поетапний підхід з чіткими гарантіями на кожному етапі.
Отже, хоча розмови про можливу мирну угоду за посередництва США дійсно ведуться, до реальних результатів ще дуже далеко. І як би не розвивалися події на дипломатичному фронті, на передовій українські воїни продовжують боронити свою землю – і саме від їхніх зусиль багато в чому залежить, якими будуть умови майбутнього миру.
