Мобілізація кримських татар Росією: як Кремль зловживає окупацією
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, я неодноразово бував на звільнених територіях, де спілкувався з військовополоненими. Серед них часто зустрічав представників національних меншин – бурятів, тувинців, калмиків. Останнім часом все частіше серед полонених з’являються кримські татари, яких російська окупаційна влада примусово мобілізує на півострові.
За десять років окупації Криму Москва перетворила півострів на військову базу та інструмент для репресій. Особливо жорстокого тиску зазнають кримські татари, яких російська влада не лише переслідує за проукраїнську позицію, але й використовує як «гарматне м’ясо» у війні проти України.
Наслідки “часткової мобілізації”
Після оголошення Путіним «часткової мобілізації» у вересні 2022 року, кримські татари опинилися серед першочергових жертв цього процесу. За даними Меджлісу кримськотатарського народу, окупаційна влада видала повістки понад 90% чоловіків кримськотатарської національності призовного віку. Це непропорційно висока частка порівняно з етнічними росіянами.
“Під час моєї останньої поїздки на Запорізький напрямок я спілкувався з командирами підрозділів, які підтвердили, що серед військовополонених значно зросла кількість кримських татар. Більшість з них розповідають однакову історію – їх змусили воювати під загрозою тюремного ув’язнення”, – ділюся власними спостереженнями.
Правозахисники документують численні випадки, коли російські силовики проводять рейди в місцях компактного проживання кримських татар. Чоловіків забирають прямо з домівок, часто без належного оформлення документів та медичного обстеження.
“Нас поставили перед вибором – або йти воювати, або отримати термін за ухилення від мобілізації. Багато хто обирає мобілізацію, бо це принаймні дає шанс вижити”, – цитую слова одного з полонених кримських татар, з яким спілкувався під час підготовки репортажу з передової.
Цілі російської політики
Експерти Кримської правозахисної групи відзначають, що така політика Кремля має кілька цілей. По-перше, це спроба змінити демографічний склад півострова, зменшивши присутність корінного народу. По-друге, це інструмент залякування та покарання за проукраїнську позицію більшості кримських татар.
Міжнародні організації, включаючи ООН, неодноразово засуджували практику примусової мобілізації населення на окупованих територіях, визнаючи її порушенням Женевської конвенції. Однак Росія ігнорує ці заклики, продовжуючи використовувати людські ресурси окупованого Криму для ведення війни.
Тактика використання національних меншин
Особливо цинічним виглядає той факт, що багатьох мобілізованих кримських татар відправляють на найнебезпечніші ділянки фронту. За інформацією від українських розвідників, з якими я спілкувався, їх часто використовують у першій лінії наступу, що призводить до високих втрат серед представників цього народу.
“Ми бачимо, що на деяких напрямках росіяни формують штурмові групи переважно з представників національних меншин. Це свідома політика Москви – зменшити втрати серед етнічних росіян і використати людські ресурси підкорених народів”, – розповів мені один з офіцерів української розвідки.
Становище родин мобілізованих
Родини мобілізованих кримських татар опиняються у надзвичайно складному становищі. Багато з них не отримують достовірної інформації про долю своїх близьких. Крім того, на них чиниться тиск з боку окупаційної влади, яка забороняє публічно висловлювати невдоволення мобілізацією.
У відповідь на ці дії Росії українська влада розробляє програми підтримки для родин кримських татар, чиї члени сім’ї були примусово мобілізовані. Також діє спеціальна “гаряча лінія” для військовослужбовців з окупованих територій, які хочуть здатися в полон.
“За нашими даними, з початку повномасштабного вторгнення через примусову мобілізацію в Криму загинуло щонайменше кілька сотень кримських татар. Точну цифру встановити неможливо через інформаційну блокаду з боку окупаційної влади”, – зазначив представник Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
Ознаки етноциду
На основі численних свідчень можна стверджувати, що російська політика щодо кримських татар має всі ознаки етноциду – цілеспрямованого знищення культурної та національної ідентичності народу. Примусова мобілізація стала одним із найжорстокіших інструментів цієї політики.
Перебуваючи на передовій, я неодноразово чув від українських військових, що вони намагаються ідентифікувати кримських татар серед противника і, за можливості, запропонувати їм здатися в полон, розуміючи їхнє складне становище.
Необхідність міжнародної реакції
Міжнародна спільнота повинна посилити тиск на Росію, щоб припинити незаконну мобілізацію на окупованих територіях. Одночасно важливо документувати всі випадки порушень для майбутніх міжнародних трибуналів, які неминуче відбудуться після деокупації Криму.
Ситуація з примусовою мобілізацією кримських татар – це ще один аргумент на користь необхідності повної деокупації півострова та відновлення територіальної цілісності України. Тільки після звільнення Криму можна буде гарантувати безпеку та права його корінного населення.
