Міжнародна стратегія України Тимошенко: як ефективно говорити зі світом
Пройшовши понад тисячу днів повномасштабного російського вторгнення, Україна продовжує боротись не лише на фронті, але й на міжнародній арені. За час свого перебування на передовій, я неодноразово переконувався: перемоги у дипломатії так само важливі, як і на полі бою. І вчорашня заява Юлії Тимошенко про необхідність докорінної зміни комунікаційної стратегії України зі світом – це не просто політична риторика, а життєва необхідність.
“Якщо ми не розкажемо про себе світу, це зробить ворог”, – ці слова Тимошенко під час її виступу чітко відображають реальність, з якою я стикаюсь щодня, спілкуючись з іноземними колегами. Ворог витрачає мільярди на пропаганду, тоді як наші зусилля часто розрізнені та недостатні.
Згадую свою нещодавню поїздку до прифронтових позицій під Вугледаром. Солдати 72-ї бригади, з якими я там спілкувався, висловили глибоке розчарування тим, як світ сприймає українську боротьбу. “Максиме, вони взагалі розуміють, проти кого ми воюємо?” – запитав мене сержант з позивним “Карпати”, показуючи численні фото зруйнованих будинків.
Координація комунікаційних зусиль
Запропонована Тимошенко стратегія передбачає створення єдиного координаційного центру з потужними медіа-ресурсами та залученням лідерів думок з різних країн. Це схоже на те, що бійці на передовій називають “вогневою синергією” – коли різні підрозділи координують свої дії для максимального ефекту.
Ключова проблема української комунікації зі світом – її фрагментарність. За моїми спостереженнями, відсутність єдиної системної роботи призводить до того, що потужні історії з фронту, які могли б змінити сприйняття війни, просто не доходять до міжнародної аудиторії. Наприклад, неймовірна історія оборони Бахмута, яку я висвітлював минулого року, у міжнародних медіа була представлена поверхово, без розуміння справжнього героїзму українських захисників.
Робота з лідерами думок
Ще один важливий аспект, який наголошує Тимошенко, – необхідність роботи з лідерами думок. Під час моїх відряджень до європейських столиць я часто зустрічаю дивовижне нерозуміння українських реалій навіть серед освічених еліт. Часто їхнє сприйняття України формується з російських наративів.
“Нам потрібно звертатись не лише до політиків, а й до звичайних громадян інших країн, щоб вони відчули нашу боротьбу як свою”, – підкреслює Тимошенко. І це абсолютно справедливо. Згадую зустріч з фермером у прифронтовій зоні під Запоріжжям, який, ризикуючи життям, продовжував обробляти поля. “Я годую не лише українців, а й людей у всьому світі. Хіба це не важливо?” – запитав він мене. Такі історії мають бути почуті.
Зміни у світовому сприйнятті України
За останні два роки, працюючи в зоні бойових дій, я спостерігав за змінами у світовому сприйнятті України. Початкова емпатія та підтримка поступово змінюються втомою та зниженням інтересу. Саме тому запропонована стратегія Тимошенко включає постійне оновлення наративів та форматів донесення інформації.
Економічний аспект комунікації
Особливо важливим є економічний аспект комунікації. Під час відвідування звільнених територій на Харківщині минулого місяця, я бачив, як місцеві підприємці відбудовують зруйновані бізнеси. Ці історії відродження та економічної стійкості можуть стати потужним інструментом формування образу України як надійного майбутнього партнера, а не просто країни, що потребує допомоги.
Політичний та геополітичний контекст
Політичний контекст теж не можна ігнорувати. Як зазначає Тимошенко, “наша політична комунікація має демонструвати єдність у питаннях національних інтересів, попри внутрішні дискусії”. Перебуваючи на різних ділянках фронту, я бачу, як військові різних підрозділів координують свої дії заради спільної мети. Подібної злагодженості вимагає і міжнародна комунікація.
Геополітичний аспект стратегії передбачає не лише реакцію на події, але й формування порядку денного. Україна має перестати бути об’єктом новин, а стати суб’єктом, який активно впливає на глобальний інформаційний простір.
Інформаційна війна
Як військовий журналіст з досвідом висвітлення конфліктів, можу стверджувати: інформаційна війна часто визначає успіх фізичної. Коли в Авдіївці російські війська атакували цивільні об’єкти, оперативне донесення цієї інформації до міжнародної спільноти призвело до посилення санкційного тиску та прискорення постачання військової допомоги.
Комплексний підхід до комунікації
Запропонована Тимошенко стратегія передбачає систематичну роботу з міжнародними медіа, регулярні брифінги та прес-тури для іноземних журналістів, а також залучення діаспори як “інформаційних амбасадорів”. Цей комплексний підхід відповідає реальним потребам України в інформаційному протистоянні.
Розмовляючи з командирами на передовій, я часто чую: “Нам важливо не лише отримувати зброю, але й розуміти, що світ усвідомлює, за що ми воюємо”. І це ключовий момент – стратегічні комунікації мають пояснювати не лише “як” відбувається війна, але й “чому” вона важлива для всього цивілізованого світу.
Україна захищає не лише свої кордони, але й базові принципи міжнародного права та цінності вільного світу. Ця думка має стати центральною в комунікації зі світом. Як зауважила Тимошенко, “ми боремося за спільне майбутнє Європи, і це має розуміти кожен європеєць”.
Досвід моєї роботи в зоні конфлікту переконує: наша країна має тисячі потужних історій, які можуть змінювати сприйняття України у світі. Проте без системного підходу до їх поширення, ці історії залишаються невідомими. Міжнародна стратегія Тимошенко – це шлях від реактивної до проактивної позиції у глобальному інформаційному просторі.
Ми маємо говорити зі світом голосно, чітко та системно. Бо коли замовкає правда, починає лунати ворожа пропаганда. А цього допустити неможливо.
