Культурна дипломатія Андрія Любки та підтримка оборони України
У час повномасштабної війни роль культурної дипломатії набуває нового значення — вона стає інструментом не лише для представлення української культури за кордоном, але й потужним засобом залучення міжнародної підтримки. Відомий український письменник та есеїст Андрій Любка перетворив свої літературні тури на справжню дипломатичну місію, головна мета якої — привернути увагу світу до потреб України у військовій допомозі.
Під час своїх закордонних виступів Любка послідовно доносить головне послання: “Привезіть Україні більше зброї”. Цей заклик став центральним елементом його культурної дипломатії, адже письменник переконаний, що в умовах екзистенційної боротьби саме військова підтримка є найнеобхіднішою формою солідарності з українцями.
“Коли виникає питання про те, як допомогти українській культурі, моя відповідь проста — найкращий спосіб підтримати нашу культуру зараз — це допомогти нашим військовим. Без перемоги України не буде ні української культури, ні самих українців,” — наголошує Любка у своїх виступах.
Міжнародна діяльність
За останні два роки письменник відвідав понад 15 країн, де зустрічався не лише з читачами, але й з політиками, громадськими діячами та представниками медіа. Кожен такий візит він використовував для просування українських інтересів, пояснюючи реальний стан речей на фронті та потреби України.
Особливо ефективними, за словами Любки, стали його виступи в країнах Центральної та Східної Європи, де історичний досвід взаємодії з Росією дозволяє краще зрозуміти українську ситуацію. “У Польщі, Чехії чи країнах Балтії не потрібно пояснювати, що таке російський імперіалізм. Там люди розуміють, що підтримка України — це інвестиція у власну безпеку,” — зазначає він.
Дискусії про роль мистецтва
Варто відзначити, що такий підхід до культурної дипломатії викликає певні дискусії. Деякі критики вважають, що мистецтво має залишатися поза політикою, проте Любка категорично заперечує таку позицію. “В умовах війни немає нейтральної культури. Кожен культурний діяч сьогодні має вирішити, чи використовувати свій голос для захисту України, чи мовчати і тим самим фактично підтримувати агресора,” — пояснює письменник.
Цікаво, що такий підхід знаходить відгук серед закордонної аудиторії. За словами організаторів літературних заходів, після зустрічей з Любкою багато людей не тільки купують українські книги, але й активніше долучаються до гуманітарних ініціатив, спрямованих на підтримку України.
Популяризація української літератури
Разом з тим, письменник не обмежується лише закликами до військової допомоги. Він активно популяризує українську літературу, представляючи переклади творів українських авторів різних поколінь. “Для багатьох іноземців українська культура все ще залишається terra incognita. Наше завдання — показати її самобутність і довести, що це не ‘регіональний варіант’ російської культури, а самостійне явище з тисячолітньою історією,” — підкреслює Любка.
Боротьба з дезінформацією
Особливий акцент у своїй діяльності письменник робить на руйнуванні російських наративів та міфів про Україну. Він систематично спростовує кремлівську пропаганду, наводячи конкретні факти та приклади з історії та сучасності.
“Культурна дипломатія сьогодні — це не тільки презентація творчості. Це також боротьба за правдиве сприйняття України у світі. Ми маємо розвінчувати російські міфи про нас і показувати справжнє обличчя агресора,” — переконаний Любка.
За спостереженнями письменника, у західних суспільствах все ще існує певний інформаційний вакуум щодо України та причин російської агресії. Тому кожен публічний виступ він використовує для пояснення історичного контексту українсько-російських відносин та колоніального характеру політики Росії щодо України.
“Часто доводиться пояснювати базові речі: що українська мова — не діалект російської, що Київська Русь — не російська держава, що українці мають власну ідентичність і культуру. Це фундаментальні знання, без яких неможливо зрозуміти сучасний конфлікт,” — розповідає Любка.
Результати культурної дипломатії
Такий комплексний підхід до культурної дипломатії дає конкретні результати. Після виступів письменника у кількох європейських країнах місцеві громадські організації ініціювали збори коштів на потреби ЗСУ, а деякі політики публічно змінили свою риторику щодо підтримки України.
“Найбільша перемога — коли після моїх виступів люди підходять і кажуть: ‘Тепер ми розуміємо, чому Україна так важлива для Європи і чому ми маємо допомагати їй боронитися’,” — ділиться Любка.
Письменник переконаний, що роль культурних діячів у час війни полягає не лише у створенні мистецьких творів, але й у активній громадянській позиції. Він закликає своїх колег активніше використовувати міжнародні майданчики для просування українських інтересів та залучення підтримки.
“Кожен український митець сьогодні — це потенційний дипломат. У нас є доступ до аудиторій, яких часто не мають офіційні представники держави. І цим потрібно користуватися,” — наголошує він.
Досвід Андрія Любки демонструє, як в умовах війни трансформується роль культурної дипломатії, яка з “м’якої сили” перетворюється на конкретний інструмент залучення практичної підтримки. Такий підхід, можливо, стане моделлю для інших українських митців, які представляють нашу культуру за кордоном у цей вирішальний для країни час.
