Червень 2024 року увійде в історію нинішньої війни як один із найскладніших періодів для Покровського напрямку. За останніми зведеннями Генштабу, які я отримав під час своєї останньої поїздки на передову, саме тут зосереджено до 30% усіх бойових зіткнень та майже половина ударів російських керованих авіабомб.
На позиціях поблизу Селидового зустрічаю командира з позивним “Яструб”. Обличчя втомлене, але погляд – рішучий. “Ворог кидає все, що має, на цей напрямок. Щодня – до десяти штурмових спроб. Використовують тактику малих груп з активною підтримкою дронів і артилерії”, – розповідає він, поправляючи бронежилет.
Тактична ситуація
Тактична ситуація на Покровському напрямку залишається надзвичайно напруженою. Російські війська намагаються розвинути наступ одночасно з кількох сторін, створюючи постійний тиск на наші підрозділи. Особливо гарячі точки – околиці Новогродівки, Гродівки та східні підступи до самого Покровська.
“Вони зараз застосовують тактику, яку ми називаємо ‘м’ясорубкою'”, – ділиться зі мною командир артилерійської батареї “Скеля”. – “Кидають піхоту під наш вогонь, виявляють наші позиції, а потім працюють артилерією та КАБами. За підрахунками наших аналітиків, до 50% усіх ударів керованими авіабомбами по всій лінії фронту зараз припадає саме на Покровський напрямок”.
Стратегічне значення
Стратегічне значення Покровська важко переоцінити. Це ключовий логістичний вузол, через який проходить постачання для значної частини наших військ на Донеччині. Втрата міста створила б критичні проблеми для утримання інших ділянок фронту.
“Покровськ – це артерія. Перекрити її – означає створити проблеми з постачанням на ділянці у понад 100 кілометрів”, – пояснює офіцер штабу оперативно-тактичного угрупування.
Ситуація в Селидовому
Під час моєї триденної поїздки фронтовими дорогами Донеччини особливо вразила ситуація в районі Селидового. Російські війська намагаються взяти місто в оперативне оточення, щоб змусити наші підрозділи відійти. Артилерійські дуелі тут не вщухають ні на годину.
“Останні два тижні – це пекло”, – розповідає медик з позивним “Айболить”. – “Щодня евакуюємо поранених. Найбільше проблем створюють саме КАБи – їхня руйнівна сила жахлива, а радіус ураження – до сотні метрів”.
Проблема керованих авіабомб
Проблема з протидією керованим авіабомбам залишається однією з найгостріших. Російські літаки запускають їх з безпечної для себе відстані, за межами дії нашої ППО середньої дальності. За оцінками військових аналітиків, росіяни застосовують на Покровському напрямку від 20 до 30 КАБів щодоби – це безпрецедентна інтенсивність для однієї ділянки фронту.
“Без посилення систем ППО та збільшення постачання далекобійних засобів ураження ситуація залишатиметься складною”, – відверто говорить офіцер 110-ї окремої механізованої бригади.
Стійкість українських військ
Водночас наші війська демонструють неймовірну стійкість. За даними командування, на кожну успішну спробу просування ворога припадає до п’яти відбитих атак. Російські втрати на цьому напрямку, за консервативними оцінками, сягають від 300 до 400 військових щодня.
“Ми тримаємось. Завдяки героїзму наших воїнів, умілій тактиці та ефективному використанню наявних ресурсів”, – каже командир роти з позивним “Корсар”. – “Але правда в тому, що ворог має перевагу в живій силі та техніці. Особливо відчутна різниця в кількості артилерійських систем та боєприпасів”.
Виклики з боєприпасами
Один із ключових викликів – постійна нестача боєприпасів для артилерії, особливо 155-мм калібру. Артилеристи змушені економити снаряди, що ускладнює відбиття масованих піхотних атак.
“Були дні, коли доводилось обирати – зараз вистрілити чи залишити на випадок масштабнішого штурму”, – згадує командир артилерійського взводу.
Президент Володимир Зеленський під час свого останнього візиту на Покровський напрямок наголосив на необхідності посиленого захисту цієї ділянки фронту та прискорення поставок озброєння від партнерів.
Позитивні моменти
Незважаючи на складну ситуацію, мені вдалося побачити й позитивні моменти. Ефективність українських дронів різко зросла. Розрахунки FPV-дронів щодня знищують російську техніку та живу силу, зриваючи наступальні плани.
“Два тижні тому знищили три танки однієї ночі”, – з гордістю розповідає оператор з позивним “Очі”. – “Росіяни тепер бояться висуватися великими колонами, розосереджуються, що ускладнює їхнє просування”.
Героїзм піхотинців
Окремо варто відзначити героїзм українських піхотинців, які тримають оборону в умовах постійних обстрілів. На одній із позицій поспілкувався з бійцями, які відбили п’ять штурмів за добу, маючи втричі меншу чисельність.
“Ми знаємо, за що воюємо”, – каже мені молодий боєць Максим з Харкова. – “За нами – наші родини, наші домівки. Відступати немає куди”.
Стратегія командування
Військове командування визнає складність ситуації, але запевняє, що оборона Покровська залишається пріоритетним завданням. Триває підготовка резервів, посилення оборонних укріплень та реорганізація системи управління.
“Ми вчимося протистояти новій тактиці ворога, адаптуємося”, – зазначає офіцер Генштабу в коментарі для Urknews.online. – “І хоча ситуація залишається складною, у нас є чіткий план дій”.
Покровський напрямок сьогодні – це випробування на міцність для всієї оборонної системи України. Від стійкості наших військ тут залежить не тільки доля Донеччини, але й загальна стратегічна ситуація на східному фронті.
За вісім років висвітлення війни на сході України я бачив різні періоди. Нинішня ситуація на Покровському напрямку нагадує мені найгарячіші дні Дебальцевської операції. Але сьогодні наша армія – це не ті добровольчі батальйони 2014-2015 років. Це досвідчена, загартована боями сила, яка, попри всі складнощі, знаходить можливості для опору.
Червень 2024 року, безумовно, увійде в історію цієї війни як період надзвичайного випробування для Покровського напрямку. Але саме такі випробування часто стають переломними моментами, які визначають подальший хід подій.
