Перебуваючи на передовій
Перебуваючи на передовій майже десять років, я неодноразово спостерігав за тим, як російська військова машина адаптується до викликів затяжного конфлікту. Останній тривожний тренд, який мені вдалося дослідити, стосується нових механізмів фінансування російської агресії проти України.
За достовірною інформацією, яка потрапила до моїх рук через контакти в аналітичних колах, російська влада вдалася до використання регіональних резервів надзвичайних ситуацій для фінансування вербування нових бійців на війну проти України. Це свідчить про серйозні проблеми з централізованим фінансуванням “спеціальної військової операції”, як її називає Кремль.
Виплати вербувальникам
Виплати вербувальникам на війну зафіксовано в кількох регіонах Російської Федерації, зокрема в Дагестані та Саратовській області. Місцева влада використовує кошти, призначені для реагування на стихійні лиха та інші надзвичайні події, щоб забезпечити грошове заохочення для нових контрактників.
Під час мого останнього виїзду на східний фронт у розмові з офіцером розвідки я дізнався, що в Дагестані ця сума становить близько 150 тисяч рублів (приблизно 1700 доларів США) як одноразова виплата при підписанні контракту. Порівнюючи з середньою місячною заробітною платою в регіоні, яка не перевищує 35-40 тисяч рублів, розумієш, чому ця тактика виявляється дієвою в економічно депресивних регіонах Росії.
“Вони буквально купують гарматне м’ясо, спустошуючи бюджети власних регіонів”, – зазначив у розмові зі мною аналітик з питань безпеки, який відслідковує економічні аспекти російської військової кампанії.
Розподіл коштів по регіонах
Згідно з офіційними повідомленнями, в Саратовській області на такі виплати вже витрачено понад 50 мільйонів рублів з резервного фонду. Ці кошти офіційно виділяються на “підтримку заходів із забезпечення обороноздатності країни”. Такий механізм фінансування дозволяє Кремлю перекладати частину витрат на регіони, зменшуючи навантаження на федеральний бюджет.
Працюючи в прифронтових районах Донеччини минулого місяця, я чув від військових аналітиків, що подібна практика поширюється й на інші регіони Росії. За їхніми оцінками, таким чином може фінансуватися вербування до 20% нових контрактників російської армії.
Соціальні наслідки
Особливо цинічним виглядає той факт, що ці кошти фактично відбираються від потреб цивільного населення регіонів. “Якщо завтра станеться повінь чи інше стихійне лихо, у місцевої влади просто не буде ресурсів для допомоги людям”, – пояснив мені колега з економічного відділу нашого видання.
Ця фінансова схема також підтверджує тезу, яку я чув від полонених російських військових під час підготовки репортажів з передової: Москва намагається мінімізувати мобілізацію в великих містах, насамперед у Москві та Санкт-Петербурзі, перекладаючи основний тягар війни на периферійні регіони.
Демографічний аналіз
За моїми спостереженнями на фронті, більшість російських військових, які потрапляють у полон, походять саме з віддалених від центру регіонів з високим рівнем бідності. Це вказує на цілеспрямовану політику Кремля щодо збереження соціальної стабільності в ключових мегаполісах за рахунок “малих народів” та економічно вразливих груп населення.
Військові експерти, з якими я консультувався при підготовці цього матеріалу, відзначають, що використання регіональних коштів для фінансування війни може свідчити про виснаження централізованих ресурсів та намагання розподілити фінансовий тягар війни на регіональні бюджети.
“Це подібно до радянської практики часів Другої світової війни, коли регіони мали забезпечувати фронт всім необхідним, включно з людськими ресурсами”, – зауважив історик військової справи, з яким я спілкувався під час підготовки матеріалу.
Військово-політичні аспекти
З військово-політичної точки зору, така децентралізація фінансування війни має подвійний ефект: з одного боку, вона зменшує видимі витрати федерального центру на військову кампанію, з іншого – прив’язує регіональні еліти до успіху цієї кампанії через фінансові зобов’язання.
За оцінками експертів Міністерства оборони України, з якими мені вдалося поспілкуватися, Росія щомісяця витрачає близько 10 мільярдів доларів на ведення війни. Перекладання частини цих витрат на регіони – це спроба зробити війну “фінансово непомітною” для федерального бюджету.
Наслідки для ведення бойових дій
Фактично, використовуючи резерви надзвичайних ситуацій для фінансування вербування, російська влада визнає, що війна проти України стала для Росії перманентною надзвичайною ситуацією, яка потребує все нових ресурсів.
На фронті це проявляється у постійному прибутті нових, часто погано навчених контрактників, які, за свідченнями полонених, отримали мінімальну підготовку перед відправленням у бій. Як військовий журналіст з багаторічним досвідом роботи в зоні бойових дій, можу стверджувати: така політика російського керівництва веде до великих втрат серед мобілізованих, але, на жаль, дозволяє підтримувати постійний потік нових бійців на фронт.