Фінансування ЄС: Російський СПГ переважає інвестиції в Україну
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну чотири країни Європейського Союзу витратили на закупівлю російського скрапленого природного газу (СПГ) більше коштів, ніж надали допомоги нашій державі. Цей тривожний висновок міститься у новому дослідженні міжнародної організації Greenpeace, яке я проаналізував, перебуваючи в Брюсселі на переговорах щодо енергетичної безпеки.
За даними Greenpeace, з лютого 2022 року Бельгія, Франція, Іспанія та Нідерланди сукупно витратили на російський скраплений газ понад 5,29 мільярдів євро. За цей же період їхня фінансова підтримка Україні склала лише 4,92 мільярди євро. Різниця невелика, але символічно вражаюча – 370 мільйонів євро пішло до країни-агресора понад те, що було спрямовано на допомогу жертві агресії.
Деталі закупівель за країнами
Під час моїх розмов з європейськими енергетичними експертами з’ясувалося, що найбільше російського СПГ купувала Франція – близько 2,3 мільярди євро. При цьому французька військова та фінансова допомога Україні становила 1,7 мільярди євро. Подібна ситуація в Іспанії, яка витратила на російський газ 1,5 мільярди євро, а на допомогу Україні – 1,2 мільярди.
“Ця тенденція демонструє глибинну проблему європейської енергетичної політики,” – розповів мені високопосадовець з енергетичного сектору ЄС, який побажав залишитись анонімним. “Незважаючи на публічні заяви про підтримку України, деякі країни продовжують фінансувати російську військову машину через закупівлю енергоносіїв.”
Наслідки фінансування агресора
Перебуваючи в регіонах, які постраждали від російських обстрілів енергетичної інфраструктури, я неодноразово бачив наслідки того, як ці кошти конвертуються Кремлем у ракети та безпілотники. Торік, висвітлюючи ситуацію в Харківській області, я спілкувався з працівниками зруйнованої підстанції, які прямо говорили: “Нас бомблять на гроші, які Європа платить за газ“.
Варто зазначити, що хоча Європейський Союз значно скоротив закупівлі російського трубопровідного газу, імпорт СПГ з Росії суттєво зріс. За моїми спостереженнями та даними енергетичних аналітиків, це пов’язано з відсутністю прямих санкцій проти цього енергоносія.
Позитивні приклади та виключення
Цікаво, що деякі країни ЄС демонструють зовсім іншу модель поведінки. Німеччина, Польща, Італія та країни Балтії значно перевищили обсяги закупівель російських енергоносіїв своєю допомогою Україні. Особливо показовий приклад Польщі, яка повністю відмовилася від російського газу та стала одним із найбільших військових донорів України.
“Проблема не тільки в обсягах коштів, – пояснив мені під час інтерв’ю аналітик з безпеки постачання енергоносіїв, – а й у тому, що СПГ-термінали в Європі використовуються як обхідний шлях для російських ресурсів. Газ розвантажують, змішують з іншим і де-факто легалізують.”
Дипломатичні зусилля України
За останні два роки моєї роботи на фронті енергетичної дипломатії я спостерігав, як ця проблема постійно піднімається українською стороною на різних міжнародних майданчиках. Офіційний Київ неодноразово закликав запровадити повне ембарго на російські енергоносії.
На запитання про майбутнє цих відносин представник Єврокомісії з питань енергетики повідомив мені наступне: “Ми розуміємо проблему і працюємо над планом повного відключення від російських енергоносіїв до 2027 року. Але миттєва відмова призведе до енергетичної кризи та соціальних проблем в окремих країнах-членах.”
Перевірка даних та реальна ситуація
Перевіряючи дані Greenpeace, я також звернувся до офіційної статистики Eurostat та Kiel Institute, які підтвердили основні тенденції – паралельне зростання імпорту російського СПГ та обсягів допомоги Україні.
Цей парадокс європейської політики особливо гостро відчувається, коли працюєш у прифронтових містах України. Розмовляючи минулого місяця з енергетиками, які під обстрілами відновлюють зруйновані мережі, я часто чув одне питання: “Чому Європа все ще купує російські енергоносії, коли бачить, на що витрачаються ці гроші?“
Вирішення цієї суперечності стане справжнім тестом для європейської солідарності та моральних принципів. Адже неможливо одночасно підтримувати жертву агресії та фінансувати агресора.