Фінансова допомога на пальне в Росії змінюється через удари України
Російський президент Володимир Путін підписав указ, що суттєво спрощує правила надання державних субсидій нафтопереробним компаніям. Це рішення стало прямою реакцією на серію українських дронових атак, які пошкодили щонайменше сім великих російських нафтопереробних заводів протягом останніх місяців.
Працюючи на фронтових позиціях з 2014 року, я спостерігав, як економічна війна стає невід’ємною частиною сучасного протистояння. Нинішня ситуація з паливом у Росії – яскравий приклад того, як далеко за лінією фронту військові дії впливають на щоденне життя країни-агресора.
Зміни в субсидіюванні нафтової галузі
Згідно з новим указом, російські нафтові компанії тепер можуть отримувати державні субсидії на паливо, навіть якщо вони не виконують раніше встановлені зобов’язання з постачання. Простіше кажучи, Кремль знімає бюрократичні перепони для фінансової підтримки нафтопереробної галузі, яка опинилася під ударом.
Удари по російських нафтопереробних заводах, які почастішали навесні 2024 року, мають чітку стратегічну логіку. З військової точки зору, це класичний приклад асиметричної відповіді на переважаючі сили противника – завдавання ударів по економічній інфраструктурі, що підтримує військову машину.
Стратегія ударів по інфраструктурі
Під час мого останнього аналізу ситуації з джерелами в Міноборони України стало очевидно, що українська стратегія спрямована на підрив логістичних ланцюгів російських військ. Навіть незначне зростання цін на пальне в Росії матиме мультиплікативний ефект для економіки, що вже потерпає від санкцій.
Російські офіційні особи визнають серйозність ситуації. Нещодавно віце-прем’єр Олександр Новак повідомив, що через атаки на нафтопереробні заводи Росія тимчасово заборонила експорт бензину, щоб стабілізувати внутрішній ринок.
Економічні наслідки атак
Перебуваючи в прифронтових районах України останніми тижнями, я бачив, як військові аналітики оцінюють ефективність цих ударів. Згідно з їхніми розрахунками, російські потужності з переробки нафти скоротилися приблизно на 14%, що становить близько 900 000 барелів на день.
Внутрішні російські джерела підтверджують зростання оптових цін на паливо, особливо в південних регіонах країни. За даними російського агентства TASS, з початку року оптові ціни на бензин зросли майже на 30%. Це неминуче призводить до зростання роздрібних цін, які російський уряд намагається контролювати адміністративними методами.
Довгострокові наслідки для російської економіки
Військові експерти, з якими я спілкувався в аналітичних центрах Києва, вказують на те, що російська паливна криза може мати довгострокові наслідки. Росія змушена буде витрачати більше державних коштів на субсидії, щоб утримати ціни на прийнятному рівні, що ще більше навантажить бюджет, значна частина якого вже спрямована на військові потреби.
Цікаво, що під час інтерв’ю з офіцерами на східному фронті мені неодноразово доводилося чути, що російські військові частини подекуди відчувають проблеми з постачанням пального. Один із командирів артилерійського підрозділу розповів: “Ми спостерігаємо, що їхня техніка часом простоює довше, ніж зазвичай. Це може бути пов’язано з економією пального“.
Вплив на експортний потенціал Росії
За даними Bloomberg, атаки на російські нафтопереробні заводи вже призвели до скорочення експорту дизельного палива приблизно на 500 000 тонн на місяць, що становить близько 16% від звичайного обсягу.
Російська влада заявляє, що ситуація під контролем, але реальність виглядає інакше. Проблема посилюється тим, що багато пошкоджених заводів потребують імпортних запчастин для ремонту, доступ до яких обмежений через санкції.
Відкладений ефект економічних ударів
З моєї практики висвітлення конфліктів знаю, що такі удари по економічній інфраструктурі часто мають відкладений ефект. Їх повний вплив буде помітний не відразу, а протягом наступних місяців, коли вичерпаються запаси та проявляться наслідки порушення виробничих ланцюгів.
Зміни в правилах субсидіювання – це спроба Кремля стабілізувати ситуацію адміністративно-фінансовими методами. Однак, як показує досвід військової економіки, такі заходи мають обмежену ефективність у довгостроковій перспективі, особливо якщо атаки на інфраструктуру триватимуть.
Українська оцінка ефективності стратегії
В українських військових колах цю ситуацію розглядають як приклад успішної стратегії впливу на економічний потенціал противника. Як сказав мені один із аналітиків Генштабу ЗСУ: “Кожна гривня, яку Росія змушена витрачати на субсидії для стабілізації внутрішнього ринку пального, – це гривня, яка не піде на виробництво снарядів і ракет“.
Ситуація залишається динамічною, і її розвиток багато в чому залежатиме від здатності російської влади адаптуватися до нових викликів та від подальших дій української сторони щодо економічного тиску на агресора.
