Ситуація на латвійському кордоні останнім часом привертає увагу міжнародної спільноти. Нещодавно соціальні мережі сколихнула інформація про нібито загиблого латвійського прикордонника, який підірвався на міні. Як військовий кореспондент, який неодноразово стикався з інформаційними маніпуляціями, можу впевнено сказати: перед нами типовий приклад російської дезінформації.
Протягом останніх років я документував численні випадки подібних фейків, спрямованих на дискредитацію оборонних зусиль країн, що протистоять російській агресії. Цей випадок не став винятком у довгому списку інформаційних атак.
Анатомія фейку
Повідомлення про нібито загиблого латвійського прикордонника з’явилося в проросійських Telegram-каналах. За фейковою версією, військовослужбовець підірвався на міні, встановленій для “стримування російського наступу”. Подібна інформація миттєво поширилася мережею, створюючи панічні настрої та намагаючись дискредитувати оборонну політику Латвії.
Будучи на передовій інформаційної війни, я не раз спостерігав, як подібні наративи використовуються для підриву довіри до оборонних зусиль держав. Особливо активізуються такі атаки в періоди підвищеної напруженості в регіоні.
Офіційне спростування
Державна прикордонна служба Латвії оперативно відреагувала на поширювану дезінформацію. Офіційна заява прикордонників була однозначною: жоден співробітник служби не постраждав у подібному інциденті. Крім того, латвійські прикордонники підкреслили, що їхня країна не встановлювала жодних мінних полів на кордоні з Росією чи Білоруссю.
За моїми спостереженнями, швидка реакція офіційних структур є ключовим елементом протидії інформаційним атакам. У цьому випадку латвійські служби продемонстрували високий рівень готовності до протидії дезінформації.
Контекст поширення фейку
Важливо розуміти, що цей фейк з’явився не у вакуумі. Останні місяці позначені посиленням оборонних заходів у країнах Балтії, які межують з Росією та Білоруссю. Такі дії викликають роздратування з боку Кремля, який використовує дезінформацію як інструмент гібридної війни.
Під час моєї роботи на сході України з 2014 року я неодноразово фіксував подібні інформаційні операції, спрямовані на дискредитацію оборонних зусиль. Фейк про латвійського прикордонника повторює вже відпрацьовані наративи, які використовувалися проти України.
Як розпізнати подібні інформаційні атаки
Працюючи в зоні бойових дій, я виробив певну методологію виявлення дезінформації. У випадку з латвійським фейком можна відзначити кілька типових ознак:
1. Відсутність конкретики: не названо ім’я загиблого, точне місце інциденту, обставини виявлення тіла.
2. Первинне джерело інформації – анонімні Telegram-канали, пов’язані з російською пропагандою.
3. Відсутність фото- чи відеодоказів інциденту.
4. Наратив повністю відповідає інтересам Росії, спрямований на дискредитацію оборонних зусиль країн Балтії.
Ці ознаки я спостерігав у десятках подібних інформаційних вкидів на східному фронті України.
Ширший контекст дезінформаційної кампанії
Фейк про загиблого прикордонника – лише один елемент масштабної дезінформаційної кампанії, спрямованої проти країн Балтії. За останні місяці спостерігається збільшення кількості фейків про нібито “мілітаризацію” Латвії, Литви та Естонії, про “утиски” російськомовного населення та “підготовку до війни”.
Мій досвід висвітлення конфлікту на Донбасі дозволяє провести прямі паралелі: подібні наративи активно поширювалися перед початком російської агресії проти України, створюючи інформаційне підґрунтя для подальших дій.
Заходи протидії дезінформації
Латвійські органи влади демонструють високий рівень готовності до протидії інформаційним атакам. Окрім оперативних спростувань, вони активно працюють над підвищенням медіаграмотності населення та моніторингом інформаційного простору.
Під час численних відряджень до країн Балтії я спостерігав, як ці держави впроваджують системні заходи протидії дезінформації, спираючись, зокрема, на український досвід протистояння російській пропаганді.
Висновки
Фейк про загиблого латвійського прикордонника – типовий приклад російської дезінформації, спрямованої на підрив довіри до оборонних зусиль країн, що межують з Росією. Швидка реакція офіційних структур Латвії дозволила ефективно нейтралізувати цю інформаційну атаку.
Як журналіст, який працює в зоні конфлікту з 2014 року, я закликаю до підвищеної медіаграмотності та критичного ставлення до інформації, особливо коли вона стосується безпекових питань. Інформаційна стійкість суспільства є не менш важливою, ніж військова обороноздатність.
Ця історія вкотре демонструє, що інформаційний фронт залишається одним із ключових у протистоянні з російською агресією – як для України, так і для наших європейських союзників.
